Пенсійні схеми та перспективи їх застосування недержавними пенсійними фондами в Україні
Пенсійну реформу віднесено до пріоритетних завдань внутрішньої політики держави. Важливою складовою нової пенсійної системи України має стати недержавне пенсійне забезпечення (НПЗ), провідна роль в якому належатиме недержавним пенсійним фондам (НПФ). Ці небанківські фінансові установи мають створюватись і функціонувати як непідприємницькі (неприбуткові) юридичні особи, що займаються виключно формуванням пенсійних накопичень вкладників та виплатами недержавних пенсій учасникам. На думку експертів, запровадження добровільного (недержавного) пенсійного забезпечення як додаткового до державного має компенсувати найманим працівникам при виході на пенсію втрату 20-30% раніше отримуваної заробітної плати (доходу). Попередні розрахунки свідчать, що після десяти років з моменту проведення пенсійної реформи обсяг прямих інвестицій в економіку України у вигляді пенсійних активів може сягнути 25 млрд. грн. [1]. Отже, НПФ мають розглядатись не тільки в соціальному аспекті, а як довгостроковий внутрішній інвестор, здатний радикально впливати на показники ринку капіталу.
Діяльність учасників НПЗ має регулюватись державою чіткими, прозорими і зрозумілими правилами гри на «пенсійному полі», викладеними у формі нормативно-правових актів, та внутрішніми правилами НПФ. Такі правила найбільш концентровано визначаються пенсійними планами (схемами), що їх пропонують НПФ своїм вкладникам та учасникам. Ці схеми є обов’язковою складовою пенсійних договорів (контрактів) і мають відповідати вимогам, встановленим державним уповноваженим органом у сфері регулювання такого виду фінансових послуг, яким є НПЗ. Розуміння переваг та недоліків цих схем потенційними вкладниками НПФ є передумовою їхньої участі (або неучасті) як інвестора фондового ринку.
Плани бувають різні
Вкладниками НПФ можуть бути фізичні особи на свою користь та юридичні особи на користь фізичних осіб (учасників фонду). Це означає, що кожен працівник може формувати пенсійні накопичення самотужки, але може підключити до вирішення даної проблеми і підприємство в особі свого роботодавця. Теоретично розміри пенсій, за умови паритетності внесків працівника і роботодавця, відчутно зростуть. Тому як в країнах, що мають давні традиції НПЗ (США, Великобританія), так і в тих, де така система утворена відносно недавно (Росія), корпоративні НПФ виступають основним «акумулятором» пенсійних активів системи недержавного пенсійного забезпечення [2; 5]. Такі фонди створюються роботодавцями (вкладниками) і профспілками для своїх найманих працівників (учасників) і виконують функції соціального захисту, а також кадрового, інвестиційного і частково – фінансового менеджменту на підприємствах. Роботодавці в країнах ЄС, США, Росії успішно використовують для додаткового пенсійного забезпечення працівників так звані пенсійні плани. Міжнародними стандартами фінансової звітності (МСФЗ) №19 «Винагорода працівникам» та № 26 «Облік та звітність за програмами пенсійного забезпечення (пенсійними планами)», які набрали чинності для країн-членів ЄС з 1.01.1993 р., передбачено наявність системи додаткового пенсійного забезпечення на підприємствах, в організаціях і установах та визначено ...
[Завантажити PDF версію]
Ключові слова: |
ФІНАНСОВІ ІНСТИТУТИ
Ткач Олександр
кандидат технічних наук, доцент, Федерація профспілок України, Головний спеціаліст з питань недержавного пенсійного забезпечення управлі
|
