ТЕОРІЇ ІНСТИТУЦІОНАЛІЗМУ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ФОРМУВАННЯ ТА РЕГУЛЮВАННЯ ІНСТИТУТІВ ФОНДОВОГО РИНКУ СВІТУ І УКРАЇНИ


В статті автор за допомогою аналізу інституціональної теорії формує оновлену комплексну концепцію використання економічних правил і законів, які регулюють світову економічну ринкову систему та фондові біржі. Автором з’ясовані причини недосконалості деяких положень класичної та неокласичної економічної теорії, запропоновано їх вирішити за допомогою інституціоналізму на прикладі дослідження функціонування ринку цінних паперів. Науковими результатами роботи є оновлене сприйняття інститутів інфраструктури ринку цінних паперів з більш глибинним їх сприйняттям для успішного реформування, як економіки в цілому, так і фондової біржі конкретної країни світу.

Постановка проблеми в загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими або практичними завданнями. Положення класичної та неокласичної економічної теорії не завжди повно і досконало оцінюють реальний стан в економіці, взагалі, та на ринку цінних паперів, зокрема. Непрогнозованість глобалізованої економічної системи, унікальність суспільних відносин в певних обставинах, поведінкова психологія, наявність або відсутність відповідних інститутів, менталітетів, звичок, умов тощо діють не логічно за конкретною теорією, а іноді абсолютно протилежно до прописаних в них правилах. В таких умовах за допомогою інституціональної теорії є можливість розв’язати ці проблеми, взаємоузгодити дискусійні питання, посприяти формуванню більш цілісної концепції щодо використання економічних правил і законів, які регулюють світову економічну систему та фондовий ринок.

Аналіз основних досліджень і публікацій, у яких започатковано розв’язання цієї проблеми, котрим присвячується означена стаття. Поняття «інституціоналізм» ввів в економічну теорію в 1918 р. американський економіст У. Гамільтон, визначивши «інститути» як спосіб мислення або дії, з достатнім ступенем поширеності та міцності, що відображені в поведінці, звичках і звичаях народу. Інституціоналізм (з лат. Institutio – «звичай, настанова, установа») як напрям економічної думки комплексно сформувався в 20–30-ті роки XX століття для дослідження сукупності соціально-економічних чинників (інститутів ) у часі, а також для вивчення соціального контролю суспільства над економікою. За своїм «корінням» інститути – це первинні елементи рушійної сили суспільства, що розглядаються в історичному розвитку. Серед економічних інститутів виділяють:

• суспільні інститути – сім’я (домогосподарство), держава, правові норми, монополія, конкуренція і т. д.;

• поняття суспільно-економічної психології – власність, кредит, дохід, податок, звичаї, традиції і т. д.

У розвитку інституціоналізму виділяють три основні етапи. Перший етап – 20-30-ті роки XX століття: він характеризується формуванням основних положень інституціоналізму; родоначальниками цього етапу є: Т. Веблен, Д. Коммонс, У. Мітчелл. Другий етап – середина XX століття: вивчалися демографічні проблеми, соціально-економічні суперечності капіталізму, була розроблена теорія профспілкового руху; типовими представниками є: Дж.М. Кларк, А. Берлі, Г. Мінз. Третій етап – 60-70-ті роки XX століття: цей етап називають неоінституціоналізмом, в якому економічні процеси ставляться в залежність від технократії, а також пояснюється значення економічних процесів у соціальному житті суспільства; видатними ідеологами цього етапу є: Я. Ноув, Дж. Гелбрейт, Р. Хайлбронер, Р. Коуз, Д. Норт [12;14;16].

Мета статті – проаналізувати інституціональні теорії, з’ясувати причини недосконалості деяких положень класичної та неокласичної економічної теорії та розв’язати ці проблеми за допомогою інституціоналізму на прикладі дослідження функціонування ринку цінних паперів.

Виклад основного матеріалу дослідження. Інституціоналізм як предмет свого аналізу висуває і економічні, і неекономічні проблеми соціально-економічного розвитку. При цьому об’єкти дослідження, інститути не поділяються на первинні або вторинні і не протиставляються один одному. Крім того, інституціоналізм являє собою якісно новий напрям економічної думки. Він увібрав в себе кращі теоретико-методологічні досягнення попередніх шкіл економічної теорії – і перш за все засновані на математиці і математичному апараті маржинальні принципи економічного аналізу неокласиків (у частині виявлення тенденцій в розвитку економіки і змін кон’юнктури ринку), а також методологічний інструментарій історичної школи Німеччини і Австрії (для дослідження проблем «соціальної психології» суспільства)...

[Придбати журнал]


Ключові слова:  інституціональна теорія, інститути, інститути фондового ринку, ринок цінних паперів, фондова біржа.

МАКРОЕКОНОМІКА

Редзюк Євгеній
к.е.н., доцент, докторант Інституту економіки і прогнозування НАН України

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

©  2001 - 2018  securities.usmdi.org