Функція корисності та абсолютна ефективність фондового ринку



Поняття ефективності ринку є одним з найважливіших у теоріях ринків капіталу. Воно вивчалося багатьма економістами, у першу чергу це – основні роботи Г. Робертса [1] і Є. Феме [2]. Сьогодні вважається [3], що:

Визначення 1. Абсолютно ефективний ринок – це такий ринок, на якому ціна кожного цінного папера завжди дорівнює його інвестиційній вартості. Зауважу, що інвестиційна вартість – це приведена до дійсного моменту вартість майбутніх доходів від цінного папера за оцінкою інформованого аналітика.

На такому ринку кожен цінний папір у будь-який час продається за своєю справедливою вартістю і всі спроби знайти цінні папери з невірними цінами виявляються марними. Виділяють три ступеня ефективності ринку: слабку (ринок оперує інформацією про колишні ціни на цінні папери), середню (ринок оперує всією загальнодоступною інформацією) і сильну (ринок оперує всією інформацією як загального користування, так і приватною).

На практиці основні ринки цінних паперів є слабкоефективними, деякі з них, наприклад ринок США, можна назвати середньоефективним і з меншим ступенем імовірності – сильноефективним. Визначення того чи іншого ступеня ефективності має гіпотетичний характер і базується на розвитку законодавчої, технічної й інформаційної базах того чи іншого ринку. Також існують спроби кількісного визначення ступеня ефективності ринків капіталу [4].

У понятті «ефективність ринку» присутня тільки інформаційна складова. Чи є таке визначення вичерпним і як в умовах інформаційно-ефективного ринку можна дізнатися про корисність такого ринку для інвесторів? Розгляд цих питань доцільно розпочати з побудови функції індивідуальної корисності інвесторів.

Сучасна теорія інвестування в ринок цінних паперів ґрунтується на наступних десятьох припущеннях [3]:

1. Інвестори роблять оцінку інвестиційних портфелів, ґрунтуючись на очікуваних прибутках і їхніх ризиках за період володіння.

2. Інвестори ніколи не бувають пересиченими. При виборі між двома портфелями вони віддадуть перевагу тому, який за інших рівних умов дасть найбільшу очікувану прибутковість.

3. Інвестори не бажають ризикувати. При виборі між двома портфелями вони віддадуть перевагу тому, який, за інших рівних умов, має найменший ризик.

4. Приватні активи нескінченно ділені. За бажанням інвестор може купити частину акції.

5. Існує безризикова процентна ставка, за якою інвестор може інвестувати кошти.

6. Податки на операційні витрати несуттєві.

7. Для всіх інвесторів період вкладення однаковий.

8. Безризикова процентна ставка однакова для всіх інвесторів.

9. Інформація вільно і негайно доступна для всіх інвесторів.

10. Інвестори мають однакові очікування, тобто вони однаково оцінюють можливі прибутковості і ризики цінних паперів.

Розглянемо інвесторів як спільноту, що складається з індивідуумів, які одержують деяку корисність від результатів своєї діяльності. Проведемо аналіз діяльності інвесторів на основі теорії добробуту і портфельного аналізу.

Отримуючи портфель цінних паперів та змінюючи його, інвестори мають користь від володіння портфелем. З припущень теорії інвестування можна зробити висновок, що інвестори здатні зіставити пару параметрів – очікувана прибутковість і ризик портфеля – та деяку ...

[Завантажити PDF версію]


Ключові слова:  

ТЕОРІЯ

Козаков Віталій
кандидат економічних наук, доцент кафедри міжнародного менеджменту КНЕУ




©  2001 - 2024  securities.usmdi.org