Стратегічні альянси як форма міжнародної корпоративної взаємодії



Сучасна глобальна економіка дає приклади твердої міжфірмової конкуренції і тісних взаємовигідних партнерств. Серед різноманітних форм співробітництва компаній в останні 10–15 років особливе місце посіли міжнародні стратегічні альянси. З їх допомогою великі і середні фірми швидко пристосовуються до змін у технологіях, здійснюють інноваційні прориви на стиках галузей; переборюють кордони країн і економічних союзів, освоюють закордонні ринки збуту, розділяючи з партнерами ризики і вигоди; обходять обмеження, що накладаються законодавством (у тому числі антимонопольним) на поглинання і злиття.

Кооперація в одних сферах не виключає конкуренції між тими ж фірмами в інших галузях. Так, «Sony» і «Microsoft» намагаються завоювати позиції на ринку побутової електроніки, керованої комп'ютерами, і змушені спиратися при цьому на нововведення, розроблені конкурентом. «Microsoft» очолює групу фірм, що конкурують з «Sony» і з її партнерами при встановленні стандартів програмного забезпечення для побутової техніки. У той же час обидві компанії об'єднують зусилля в створенні нового варіанта телефону, що може передавати інформацію з Інтернету.

Міжфірмове співробітництво відоме здавна. Широку популярність одержали партнерства «General Motors» і «Toyota» в автомобілебудуванні, «Canon» і «Kodak» у створенні копіювальної техніки, «Tompson» і «JVC» в освоєнні ринку відеозаписуючої апаратури, «Delta» і «Air France» в авіаперевезеннях. У чому ж новизна сучасних підходів до альянсів? Які з довгострокових угод по спільному маркетингу чи виробництву продукції, співробітництву в сфері НДДКР, створенню спільних підприємств, обміні акціями чи участі в акціонерному капіталі варто відносити до стратегічних альянсів?

По-перше, у рамках стратегічного альянсу компанії поєднують зусилля, зберігаючи при цьому свою господарську і юридичну самостійність. Це – співробітництво між фірмами, що дозволяє спертися на сильні сторони учасників, причому ні в кого немає бажання чи можливості захопити унікальні переваги партнера. По-друге, на відміну від тактичних угод альянси дозволяють учасникам вирішувати стратегічні задачі, зміцнюючи їх конкурентні переваги. По-третє, стратегічні альянси припускають розвинену систему управління спільними ресурсами і міжфірмовими зв'язками. Учасники одержують більш повну інформацію один про одного і про виконання контрактів, міжфірмові комунікації досить прозорі. У підсумку значно зростає роль неформальних факторів, насамперед взаємної довіри.

Прикладом галузі, де специфічні особливості стимулюють створення міжнародних стратегічних альянсів, є авіаперевезення. Висока капіталомісткість, залежність від сезонних коливань, високі витрати на персонал внаслідок сильного впливу профспілок, низька рентабельність, гостра цінова конкуренція по тарифах – ось неповний перелік проблем авіакомпаній. Варто додати, що злиття всередині галузі в багатьох країнах або заборонені законом, або підпадають під жорстке державне регулювання.

Міжнародні альянси дають можливість авіакомпаніям відкривати для авіаперевезень значно більшу територію, координувати графіки польотів, домагаючись оптимізації маршрутів для пасажирів при скороченні транзитного часу і ціни квитків; пропонувати нові види послуг; підвищувати якість обслуговування при польотах літаками компаній, включаючи ...

[Завантажити PDF версію]


Ключові слова:  

КОРПОРАТИВНІ ФІНАНСИ

Руденко Юрій
асистент кафедри міжнародної економіки КНЕУ

Загородній Ігор
асистент кафедри міжнародного менеджменту КНЕУ




©  2001 - 2024  securities.usmdi.org