НЕЗАЛЕЖНІСТЬ ЦЕНТРАЛЬНОГО БАНКУ В УМОВАХ ФІНАНСОВОЇ ІНТЕГРАЦІЇ


У статті розглянуто основні принципи визначення незалежності централь¬ного банку з урахуванням світових показників та індексів. Деталізовано підходи та критерії для аналізу індексів політичної та економічної незалежності цен¬трального банку в умовах фінансової інтеграції. Проведено аналіз незалежності Національного банку України у 2015 році за допомогою індексу GMT, а також проведено аналіз впливу факторів на незалежність центрального банку.

Постановка проблеми. Фінансова інтеграція, як невід'ємна складова розвитку будь-якої країни повинна здійснюватись за допомогою реформ у банківському секторі, а головним об'єктом економічних реформ має стати центральний банк.

Діяльність центрального банку, як провідника грошово-кредитної полі¬тики повинна будуватися на засадах

співпраці між органами державної влади і регулятора банківської діяль¬ності та спрямовуватись на досягнен¬ня основної мети - стабільності цін і дотримання інфляції у встановлених межах.

Останнім часом між науковцями, як теоретиками, так і практиками виникають суперечності з приводу питань незалежності центрального банку, як однієї з умов успішного розвитку ринкової економіки та стабі¬лізації банківського сектору України в цілому. Таким, чином актуальності набуває питання політичної та еконо¬мічної незалежності Національного банку України в сучасних реаліях економічної кризи, девальвації грив¬ні, підвищення темпів інфляції і найголовніше - в умовах фінансової інтеграції.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Вагомий внесок до питань теоретичного дослідження функціону¬вання та незалежності центральних банків внесли, як зарубіжні науковці

A. Цукерман, В.Гріллі [4], Д. Маскі-андаро [4], К. Дойч, М. Арнон, так і вітчизнані: М. Пуховкіна [13], М. Гой-ванюк, О. Дзюблюк, С. Науменкова,

B. Міщенко та ін.

Метою статті є дослідження рів¬ня незалежності Національного банку України в умовах його трансформації за допомогою індексу GMT.

Виклад основного матеріалу. Загострення соціально-економічної ситуації в країні після періоду полі¬тичної нестабільності в Україні на¬прикінці 2013 р. суттєво похитнули довіру населення, як до НБУ, так і до банківської системи України в цілому. Таким чином, необхідно ви¬ділити ряд чинників і факторів, які вплинули на недовіру населення до банківської системи.

Першою причиною стала кількість неплатоспроможних банків. Станом на 01.01.2013 р. в Україні банківську ліцензію мали 176 банків (в т.ч. 1 -санаційний), а станом на 01.09.2015 р. вже тільки 1261 банківських установ (Див. рис.1.). Така зміна кількості комерційних банків, зменшення на 17,61 %, на ринку свідчить про кон¬кретні дії з боку регулятора щодо «очищення» банківського сектору від ненадійних банків та виведення з рин¬ку фінансових установ з сумнівною репутацією.

Другою з причин недовіри до бан¬ківської системи України стала стрім¬ка девальвація гривні, якщо станом на 01.01.2013 р. курс національної валюти до долара США був на рівні 7,99 за 1 долар, то за два роки, станом 01.09.2015 р. 1 долар коштував 21,80 грн., що майже на 300% більше ніж у 2013 р. (див. рис. 2). Таким чином, стрімка девальвація гривні заклала підґрунтя для масового відтоку гро¬шових коштів з банківської системи України.

Фінансова криза 2014 року вплину¬ла на рішення НБУ щодо здійснення реформ у банківському секторі країни шляхом ухвалення Комплексної про¬грами розвитку фінансового сектору України до 2020 року. Головною ме¬тою Комплексної програми розвитку

фінансового сектору України до 2020 року [8] (далі - Програма) є створен¬ня фінансової системи, що здатна забезпечувати сталий економічний розвиток за рахунок ефективного перерозподілу фінансових ресурсів в економіці на основі розбудови пов¬ноцінного ринкового конкурентного середовища згідно із стандартами Європейського Союзу [8].

Досягнення мети Програми мож¬ливо забезпечити шляхом реалізації низки взаємопов'язаних заходів, спрямованих на комплексне рефор¬мування фінансового сектору. В ос¬нову Програми покладено такі базові принципи:

євроінтеграція;

лібералізація фінансових рин¬ків;

збалансованість економічних інтересів, через формування ринко¬вого конкурентного середовища;

незалежність та ефективність роботи регуляторів, здійснення наг¬ляду на основі оцінки ризиків;

прозорість та високі стандарти розкриття інформації учасниками фі¬нансового сектору та регуляторами;

відповідальність та довіра між учасниками фінансового сектору та регуляторами;

цілісність фінансової системи всебічний захист прав кредиторів, споживачів та інвесторів [8].

Таким чином, для досягнення вищезазначених принципів виникає

суттєва необхідність говорити про незалежність центрального банку з метою його ефективного функціону¬вання.

Доцільно проаналізувати особли¬вості визначення індексів незалеж¬ності центрального банку в досліджен¬нях зарубіжних економістів. Так, А. Цукерман, С. Веб і Б. Неяпті, В. Гріллі, Д. Маскіандаро і Г. Табеллі-ні, Ейффінгер-Шалінг розробили ряд індексів сутність яких деталізовано в таблиці 1.

На наш погляд, саме індекс GMT доцільно застосовувати для аналізу незалежності НБУ, так як він врахо¬вує політичні та економічні чинники (вкладається з двох під-індексів). Кожен із цих індексів складається з бінарних змінних, які можуть при¬ймати тільки два значення: «істина» (одиниця) і «неправда» (нуль). Отри¬мані дані систематизуємо в таблиці 2 [6].

Таким чином, відповідно до аналі¬зу, можливо зробити висновок, що, для покращення політичного під-ін-дексу Національний банк України повинен мати більшу незалежність в частині призначення голови та членів ради НБУ. Також необхідно посилити роль членів Ради щодо відповідально¬сті за здійснення грошово-кредитної політики шляхом запровадження повної відповідальності за прийняття рішень монетарного характеру. Варто відмітити, що відповідно до проекту

ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розбудови інституційної спроможності Національного банку України» [12], передбачається зменшення кількості членів ради НБУ до 9 осіб, що в свою чергу не посилює незалежність НБУ. Відповідно до даного закону зменшу¬ється кількість членів Ради, але не змінюється механізм їх призначення. Даний факт може мати негативні на¬слідки у майбутньому при конфлікті інтересів.

Також слід звернути увагу на питання економічної незалежності НБУ, яка за основними показника¬ми має досить вагоме значення. Ми бачимо, що в процесі кредитування уряду виникає необхідність в аналізі збільшення кількості облігацій вну¬трішньої державної позики (ОВДП), яка знаходиться у розпорядженні

НБУ (рис. 3.).

Як видно з рис. 3. за останні роки частка ОВДП у власності НБУ суттєво зросла і станом на 01.09.2015 р. скла¬дає 71% від загальної їх кількості в обігу. Така тенденція може свідчити про фінансування дефіциту державно¬го бюджету через національного регу¬лятора, а також для того, щоб погаси¬ти раніше взяті боргові зобов'язання країни. Слід звернути увагу, що ОВДП є не інфляційним методом залучення коштів, і активно застосовується в на¬шій країні. Динаміка кількості ОВДП у власності комерційних банків також має тенденцію до щорічного збільшен¬ня, адже це один з небагатьох шляхів до отримання рефінансування.

Таким чином, посилення, як еконо¬мічної, так і політичної незалежності НБУ на сьогодні є актуальним пи¬танням. Необхідно на законодавчому рівні чітко визначити механізм вза-ємовідносин НБУ й уряду в процесі визначення та здійснення напрямів грошово-кредитної політики. Світовий досвід у цій сфері свідчить, як правило, що центральний банк у межах домовленості з урядом бере на себе відповідальність за грошово-кредитну політику, за дотримання стратегічних монетарних орієнтирів, а уряд — за проведення бюджетної, фіскальної, антимонопольної політики, яка не викликає інфляційних наслідків [13].

Наступними кроками на шляху до підвищення рівня незалежності центрального банку мають стати:

- забезпечення для НБУ свободи вибору шляхів та механізмів щодо досягнення цілей грошово-кредитної політики;

- обмеження можливості інших державних структур вирішувати питання, які відносяться до компетенції

НБУ;

- варто переглянути та посилити на законодавчому рівні вимоги кваліфікації, досвіду та ділової репутації вищого керівного складу НБУ.

Світовий досвід центральних банків Австрії, Бельгії, Нідерландів та Франції, які мають найбільш незалежний статус, мають стати гарним прикладом для України.

Ще одним фактором виступають вимоги МВФ до трансформації центрального банку, як необхідної умови подальшого кредитування держави.

Незалежність центрального банку в умовах економічної кризи є досить актуальним питанням та вимагатиме в подальшому від науковців постійного моніторингу та досліджень.

[Завантажити PDF версію]


Ключові слова:  Національний банк України, фінансова інтеграція, цен¬тральний банк, незалежність, грошово-кредитна політика, індекс GMT.

БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ

Щеглюк Максим
аспірант кафедри менеджменту банківської діяльності ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»




©  2001 - 2024  securities.usmdi.org