РЕФОРМА ВІТЧИЗНЯНОГО ФОНДОВОГО РИНКУ В КОНТЕКСТІ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ МОДЕЛІ УКРАЇНИ


В статті досліджено і обґрунтовано реформування фондового ринку України в контексті трансформації економічної моделі країни з врахуванням специфічного стану економіки України. Запропоновано ефективні та більш досконалі підходи до реформування вітчизняного ринку цінних паперів, а саме: на основі 9 фондових бірж створити єдину мультифункціональну фондову біржу в Україні; централізувати депозитарні послуги та уніфікувати облік цінних паперів з провідними міжнародними розрахунково-кліринговими організаціями в сфері цінних паперів.

Постановка проблеми в загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими або практичними завданнями. Світова фінансово-інвестиційна сфера активно і динамічно зростає, що обумовлює в сучасних умовах від національних економік і приватного сектору системної уваги та співучасті в таких процесах для оперативної реакції, пристосування та зростання в надскладних глобальних умовах. Україна, як держава також суттєво інтегрована у світові фінансово-інвестиційні процеси, але її фінансовий і фондовий ринок в значній мірі не інтегрований і не реформований до кращих євроатлантичних стандартів. Відзначимо, що і Президент України, і уряд України, і парламентська більшість проінформували суспільство про проведення активних економічних реформ в країні, тому фондовий ринок України, як важлива складова економічної системи країни буде суттєво трансформовуватись та прийматиме нові якості. В цьому контексті наукові дослідження реформування фондового ринку України та надання практичних рекомендацій в цій сфері є актуальним і необхідним завданням.

Аналіз основних досліджень і публікацій, у яких започатковано розв'язання цієї проблеми, котрим присвячується означена стаття. Дослідженнями пов'язаними з реформуванням фондового ринку України займалась низка вітчизняних вчених: О.Болдуєва [1], Г.Калач [4],

0. Мозговий [6], С.Мошенський [7], В.Оскольський [8], О.Плотніков [12], В.Полюхович [13], А.Федоренко [14],

1. Шкодіна [15] та ін. Але враховуючи руйнівну політичну кризу 2013-2014 рр., анексію Криму Російською Федерацією, воєнізований конфлікт на сході України та суттєву фінансово-економічну кризу 2014-2015 рр. в Україні, є необхідність доповнити вищезазначених авторів та розвинути їх пропозиції щодо реформування фондового ринку України з врахуванням сучасних викликів.

Мета статті - дослідити і обґрунтувати реформування фондового ринку України в контексті трансформації економічної моделі країни з врахуванням специфічного стану економіки України, а також запропонувати ефективні та більш досконалі підходи до реформування вітчизняного ринку цінних паперів.

Виклад основного матеріалу дослідження. Економіка України розвивалась останні 20 років в постійному процесі трансформації, як суспільних відносин між людьми, так і в сфері бізнес-структур, який з державно-адміністративним апаратом вибудував відносини або корумповано-взаємови-гідні, або ховаючись у «тінь». Тому, на наш погляд, за час незалежності України не вдалось перетворити існуючі державні підприємства і корпорації на конкурентоздатні структури світового рівня. Процеси корпоратизації та приватизації в Україні (1994-2004 рр.) проходили без методичного та науково-практичного обґрунтування, соціально-інвестиційного плану розвитку, безсистемно, а іноді й спонтанно, по тіньовому кулуарно і корупційно. На думку автора, цей процес відбувався з суттєвими прогалинами щодо системного і стратегічного розвитку, а тому не відбулось демонополізація державної влади та активізація малого й середнього

бізнесу (так як наприклад у Східній Європі), в той же час не було політичної волі й стратегії залишити в національній власності великі ресурсні державні підприємства під контролем держави (так як наприклад в Китаї, Білорусі) і розвивати їх. Відсутність такої стратегії призвела до того, що інтелектуально-технологічні виробництва були майже повністю знищені, а примітивні ресурсні підприємства були передані не найефективнішим власникам, а кримінально-чиновницьким кланам. Такий підхід створив специфічну і неприйнятну для європейських стандартів розвитку олігархічну економіку в Україні. В її основі лежить поєднання і монополія ресурсів у незначного кола осіб (тобто у декількох сімей, кланів), що контролюють державно-владний апарат, судову систему, депутатів всіх рівнів, інформаційно-медійний простір. Все це здійснюється завдяки ресурсам вітчизняних фінансово-промислових груп, що обслуговують їх політичні та комерційні інтереси [3].

В контексті корпоративного розвитку, вітчизняні фінансово-промислові групи, функціонуючи переважно в умовах монополії або олігополії, а також зрощуючись з державно-владним апаратом, призводять до консервації виробничо-інноваційних та інвестиційних процесів в Україні: зазвичай вони є інертними до будь-яких економічних та технологічних інновацій.

Вітчизняні фінансово-промислові групи займають домінуючі позиції на ринках, часто їх діяльність пов'язана із застосуванням неконкурентних і волюнтариських методів, що стримує розвиток малого і середнього бізнесу в Україні. Закономірний процес переростання малого і середнього бізнесу у більш крупний корпоративний сектор має обмежений і локальний характер, при цьому діяльність малих підприємств в основному зосереджена у торгово-посередницькій діяльності. В таких умовах громадяни України незахищені у відносинах власності, у своїх правах та інтересах перед інститутами влади й вітчизняними фінансово-промисловими групами.

В основному, вітчизняні фінансово-промислові групи намагаються мати свою відокремлену інфраструктуру, «своїх» чиновників і депутатів, відповідний фінансовий і адміністративний ресурс для боротьби за домінування. Як така практика відбивається на ринку цінних паперів України? В першу чергу, спостерігається низька інвестиційна активність на вітчизняних фондових біржах, як серед вітчизняних, так і зарубіжних інвесторів, що в рази поступається за своїми масштабами країнам-сусідам. Станом на 2012-2015 рр. щоденні торги на українських фондових біржах корпоративними цінними паперами складають 15-50 млн. грн., на Варшавській та Московській фондових біржах - 250-500 млн. дол. США, на найбільш розвиненій фондовій біржі світу Нью-Йоркській фондовій біржі - 200-300 млрд. дол. США [11].

Відзначимо, що майже кожна окрема вітчизняна олігархічна фінансово-промислова група має вплив на підконтрольну їй та її інтересам фондову біржу в Україні. Так, наприклад, фондові біржі «Перспектива» і «Придніпровська фондова біржа» обслуговує в основному інтереси групи «Приват» І. Коломойського; деякі фондові біржі обслуговують лише окремі операції з приватизації та локально торги активами (КМФБ, УФБ), а деякі зосередились фактично на товарних аукціонах

і торгах (ІННЕКС, УМВБ); відзначимо

й локальність Східно-європейської фондової біржі у якої в біржовому списку знаходяться лише біля 40 позалістингових цінних паперів, це в основному - облгази та декілька фінансових установ. Фактично діючими класичними фондовими біржами з повноцінними торгами є «Українська біржа» (спеціалізація в основному на торгівлі акціями і ф'ючерсами) та «ПФТС» (спеціалізація в основному на торгівлі корпоративними і державними облігаціями, акціями). Нижче представлено таблицю 1 і таблицю 2, що надають представлення про рівень торгів і значимість окремих фондових бірж в структурі фондового ринку України.

Показники табл. 1 та табл. 2 надають підтвердження щодо локальності та незначних обсягів торгів цінними паперами в Україні, при цьому показники 2015 р. поступаються показникам 2014 р. Виділяються значні обсяги торгів на фондовій біржі «Перспектива», які, на наш погляд, обумовлені в значній мірі торгами «сміттєвими цінними паперами». Так, 7 серпня 2015 року Національна комісія з регулювання цінних паперів і фондового ринку зупинила торгівлю акціями 78 компаній на загальну суму 384,44 млрд. грн. і загальною капіталізацією 460,18 млрд. грн. При цьому 141,44 млрд. грн. капіталізації та 67,76 млрд. грн. торгів цінними паперами припадає на «Код інвест», пов'язану з І. Коломойським і Г. Кор-баном. Також Міністерство фінансів України відзначило, що за останні 1,5 року з України були виведені понад 440 млрд. грн. (25-30 млрд. дол. США) за допомогою фіктивних цінних паперів.

Крім того, Національна комісія по цінним паперам і фондовому ринку 16 квітня 2015 року прийняла рішення про призупинення дії ліцензії на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку ПрАТ «Українська міжнародна фондова біржа» (УМФБ). Таким чином, кількість бірж, що здійснюють діяльність на фондовому ринку, скоротилася з 10 до 9: ПФТС, «Перспектива», «Українська біржа», Придніпровська фондова біржа, «Ін-некс», Українська фондова біржа, Східно-європейська фондова біржа, Українська міжбанківська валютна біржа, Київська міжнародна фондова

біржа [2;5;10].

Вищезазначений стан підкреслює невідповідність вітчизняного ринку цінних паперів сучасним інвестиційно-економічним потребам України, вітчизняний фондовий ринок не дає можливість оцінити, а також придбати чи реалізувати активи, завдяки наявності 9 фондових бірж він суттєво фрагментований і неповноцінний, а тому мало ліквідний. Відмінність функціонування та адміністрування ринку цінних паперів України від країн ЄС, обумовлює необхідність його реформування відповідно до принципів і стандартів роботи, що діють в розвинених країнах світу і враховуючи підписання асоціації з країнами ЄС імплементації, в першу чергу, до стандартів і умов саме країн

ЄС.

Для більш активного залучення іноземних та вітчизняних інвесторів до вкладення коштів у вітчизняні цінні папери вважаємо за доцільне створення єдиної мультифункціо-нальної фондової біржі в Україні на основі 9 існуючих неліквідних фондових бірж за аналогом Варшавської або Московської фондової біржі. Це сприятиме збільшенню ліквідності, знизить ризики ціноутворення (коли торги відбуваються фрагментарно, кулуарно або спекулятивно та без значної уваги міжнародних і вітчизняних інвесторів), а також зменшуватиме вплив вітчизняних фінансово-промислових груп на фінансово-інвестиційні процеси в нашій державі.

Існуючий стан вітчизняного фондового ринку України дає підстави стверджувати, що формально він є, але функціонально він не діє та не має належного економічного, інвестиційного і соціального ефекту для України. Існує два альтернативні підходи до реформування ключового інституту ринку цінних паперів України:

1) державно-адміністративний, коли НКЦПФР через відповідні рішення призупиняє діяльність відповідних фондових бірж згідно з чинним законодавством у зв'язку з допуском до торгів цінних паперів з ознаками фіктивності, обмежуватиме функціонування бірж з мізерними обсягами торгів та емітентів тощо;

2) стимулюючий до об'єднання діючих фондових бірж в Україні, коли надається відповідний термін від 3 до 9 місяців для добровільного об'єднання активів та вибудовування нової структури управління новоствореної об'єднаної фондової біржі.

Аналіз діяльності фондових бірж України показав, що вітчизняна об'єднана мультифункціональна фондова біржа може бути реалізована на базі злиття «Української біржі» та ПФТС. їх профіль по торгівлі

цінними паперами (акціями і облігаціями) можна доповнити товарними активами, що суттєво були представлені на фондових біржах ІННЕКС, УМВБ. Крім того, доцільним є доповнення також по зерновим, цукру, спирту, металу, вугіллю та іншим провідним сировинним товарам, що виробляються в Україні з наданням можливості торгувати, як по споту, так, і по ф'ючерсам, і по форвардним контрактам. Приватизаційні активи також доцільно представляти на окремому електронному аукціоні / або торговому майданчику/ в об'єднаній мультифункціональній фондовій біржі і реалізовувати їх згідно з кон'юнктурою.

На початковому етапі створення об'єднаної мультифункціональної фондової біржі значна роль належатиме державному управлінню цим процесом. Національна комісія по цінним паперам і фондовому ринку має вибудувати структуру взаємозв'язків між новоствореною об'єднаною мультифункціональною фондовою біржею та депозитарними установами в Україні та закордоном, розрахунковим центром, кліринговою системою, банківською системою, фінансовими компаніями, іншими професійними та непрофесійними учасниками фондового ринку. Крім того, в перші роки функціонування такої біржі можна було б розглянути варіант, коли 50% + 1 акція належать державі Україна, а інша частка рівномірно розподіляється між професійними учасниками фондового ринку України, що зацікавлені у розвитку даної біржі. Згодом, з розвитком і стабільним зростанням обсягів на цій біржі, при зацікавленості вітчизняних та іноземних інвесторів до активів на фондовій біржі України, дану державну частку можна було б реалізувати і надати додатковий прибутковий актив для інвесторів, а також задіяти механізм саморегулювання вітчизняній фондовій біржі за рахунок інтересів її акціонерів.

Для зацікавлення і залучення іноземних інвесторів до об'єднаної мультифункціональної фондової біржі в Україні необхідно проводити торги фінансовими інструментами, як у гривні, так, і в доларах США, і в євро. Тому, на наш погляд, є необхідність формувати на новоствореній фондовій біржі окремий курс на гривню до провідних валют світу, що не залежить від офіційного курсу НБУ, а формується згідно з кон'юнктурою на ринку цінних паперів України. При цьому у НБУ має бути моніторинговий центр щодо відстеження даного курсу та його ф'ючерсів, щоб уникнути дисбалансів і своєчасно відреагувати на можливі кризи ліквідності по окремим валютам.

Стратегічно важливим є вибудовування оптимальної депозитарної системи, що обслуговувала б об'єднану мультифункціональну фондову біржу України. На даний момент, цей процес відбувається через договірні відносини клієнта з депозитарною установою (в основному банківською структурою, або фінансовою компанією), яка проводить операції з купівлі-продажу цінних паперів, або розсилку повідомлень для акціонерів через 2 депозитарії України: Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках і Національний депозитарій України. Сучасні тенденції на світових фондових ринках обумовлюють спрощення, електронізацію та уніфікацію таких процедур обліку, клірингу і взає-морозрахунків по цінним паперам. Тому, на наш погляд, доцільним було б об'єднати ці 2 депозитарії в один та перевести обслуговування з депозитарних установ на пряму в но-востворений об'єднаний депозитарій. Національний депозитарій України краще підходить під виконання цієї функції, тому що його створено НБУ під облік і розрахунки по ОВДП, крім того, через нього здійснюється зв'язок емітентів з акціонерами під час проведення загальних зборів акціонерів. Тому було б доцільно на першому етапі реформування депозитарної системи приєднати Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках до Національного депозитарію України. На другому етапі реформування і передачі повно

важень в єдиний депозитарій України необхідно передати облік по цінним паперам від депозитарних установ до єдиного депозитарію України. На третьому етапі доцільним було б підписати угоди про взаємне визнання і співпрацю з провідними міжнародними розрахунково-кліринговими організаціями в сфері цінних паперів (Clearstream, Euroclear, SFTI та ін.), налагодити канали обліку цінних паперів, реєстрації угод і розрахунків за активи. Такий підхід суттєво вплинув би на активізацію фондового ринку України та його інтеграцію в міжнародні фінансово-інвестиційні процеси.

Сучасні електронно-інформаційні кастодіальні системи з відповідними заходами безпеки дозволяють зробити процес клірингу по цінним паперам більш зручним, зрозумілим, дешевшим і безпечним для інвесторів на фондовому ринку. Також відзначимо загальну тенденцію у розвитку цих систем, яка виявляється в інтеграції окремих національних та приватних депозитаріїв в єдині міжнаціональні кастодіальні системи, що охоплюють не тільки певні регіони світу та групи країн, але й включають в себе всі міжнародні фінансові центри світу.

Відзначимо, що для успішного функціонування фондового ринку України є необхідність в проведенні приватизації державних об'єктів власності на конкурентних засадах з інвестиційними програмами розвитку і з подальшим обов'язковим представленням цих крупних активів на постійних торгах. Для цього провідною є не формальна, а функціональна та ефективна діяльність Фонду державного майна України, Міністерства економіки України, Антимонополь-ного комітету та Податкової служби України, що націлили б корпоративні структури в Україні на конкурентну боротьбу, системне інвестування в нові технології, освоєння нових ринків та європейські стандарти зв'язків з громадськістю і акціонерами. Щоб не було можливості мати привілеї монополії або олігополії, приховувати доходи корпорацій та не виплачувати дивіденди акціонерам.

В обігу на об'єднаній мультифунк-ціональній фондовій біржі, на наш погляд, має бути не менше 15-50% акцій найбільших вітчизняних корпоративних структур у кількості від 100 до 500, які мають підтримуватись низкою сильних фінансових компаній та інвестиційних банків, що виконуватимуть реальну роль маркет-мей-керів. Тільки тоді фондовий ринок України відповідатиме європейським стандартам. Без цих структурних змін і ефективної діяльності уповноважених органів влади (НКЦПФР, НБУ, Міністерство економіки України, Міністерство фінансів України, Антимо-нопольний комітет України) успішного фондового ринку за європейськими стандартами не побудувати.

Сучасні макроекономічні тенденції свідчать, що стан економіка України знаходиться в депресивно-кризовому стані. Так, за даними державної статистики відбулись наступні зміни по відношенню січень-вересень 2014 р. до січня-вересня 2015 р.: імпорт знизився на 36,2% ; експорт знизився на 33,5%; реальна зарплата в Україні знизилась на 22,7%; роздрібний товарообіг знизився на 22%; промисловість знизилась на 16,6%. Прямі іноземні інвестиції суттєво знизились

з 4-5 млрд. дол. США в 2012-2013

рр., до 2,45 млрд. дол. США в 2014 р. та до 1,042 млрд. дол. за 1-ше півріччя 2015 р. Реальне ставлення Євросоюзу до нинішньої влади також змінилось, тому що, обсяги грантів, які надійшли до бюджету за січень-вересень нинішнього року склали 267 млн. грн. при річному плані в 4,5 млрд. грн., або в 17 разів менше від очікуваних надходжень. В 2014 році від ЄС в український бюджет надійшло понад 5 млрд. грн. [9]. Це показник того, що довіра ЄС до нинішньої влади катастрофічно падає, Україна залишається олігархічно-клановою економікою, нездатною до реформування. Тому тільки справжні реформи можуть змінити таке становище, і реформа фондового ринку є необхідною складовою для суттєвого і потужного зростання інших соціально-економічних реформ в Україні.

ВИСНОВКИ. Враховуючи депресивно-кризовий макроекономічний стан України, необхідно більш активно проводити соціально-економічні реформи вітчизняного фінансово-промислового сектору економіки. Але існуючі олігархічні та монополізовані групи не дають здійснити такі заходи вже понад 1,5 року. Тому тільки політична воля Президента України та Кабінету міністрів України може якісно змінити таку ситуацію. При цьому роль реформування фондового ринку в загальному соціально-економічному реформування країни є основоположною. Демонополізація, як і деолігархізація, не може бути реалізована в Україні без структурного реформування вітчизняного фондового ринку за європейськими стандартами. Так, механізм чітко функціонуючого фондового ринку оцінює швидко, кваліфіковано і незалежно стан корпоративних структур, відзначає найкращих емітентів, дає суттєві кошти для їх розвитку і, головне, надає стратегічні перспективи для зростання не олігархічно-кланового капіталізму з суттєвою чиновницькою коруп-ційною складовою, а конкурентної, соціально-креативної та інвестиційно-привабливої економіки.

[Завантажити PDF версію]


Ключові слова:  ринок цінних паперів, фондова біржа, реформа фондового ринку України.

ФІНАНСОВІ ІНСТИТУТИ

Редзюк Євгеній
к.е.н., доцент, старший науковий співробітник Інституту економіки і прогнозування НАН України




©  2001 - 2024  securities.usmdi.org