ВПЛИВ ВАЛЮТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ НА ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНИ


У статті досліджується вплив валютного регулювання на економічний розвиток України. У результаті дослідження визначено особливості та протиріччя впливу валютного регулювання на економічний розвиток. Обґрунтовано необхідність трансформації системи валютного регулювання з метою забезпечення економічного розвитку України. Автор наголошує, що Україна має створити сприятливі умови для бізнесу та стимулювати повернення капіталів у національну економіку. Лише за такої умови можна запобігти економічній залежності, захистити національні інтереси і зберегти наявний ресурсний потенціал.

Постановка проблеми. Розвиток економіки країни можливий лише за умов макроекономічної стабільності, яка досягається у країнах з ринками, що формуються, в тому числі і Україні, насамперед через подолання системної кризи та формування нової системи економічних відносин. Ключовою метою економічних реформ в Україні, має стати створення умов для переходу до економічної системи, яка забезпечує оптимальні темпи зростання ВВП та високий життєвий рівень населення. Це особливо актуально зважаючи на стрімке зниження рівня життя населення нашої країни. Звуження внутрішнього попиту і несприятлива зовнішня кон'юнктура призвели до скорочення реального ВВП за підсумками 2015 року реальний ВВП знизився на 9,9 відсотка порівняно з 2014 роком [1]. За рівнем ВВП на душу населення, Україна відноситься до країн із низьким рівнем доходів ( в розрахунку на одну особу ВВП у 2015 році склав 46201 гривню - близько 2000 доларів США).

Виклад основного матеріалу. Серед основних факторів, які стримують економічний розвиток України стали: інфляція, стрімка девальвація національної валюти, зростання боргового навантаження і в першу чергу на бюджет, виснаження міжнародних резервів, відплив інвестиційних капіталів з огляду на відсутність гарантій безпеки та високий ступінь ризику, погіршення умов залучення зовнішнього фінансування, зниження цін на експортну продукцію та структурні економічні дисбаланси, які проявляються у деградації індустріального комплексу України, через збільшення сировинної та напівфабрикатної складових та небезпечно високому рівні відкритості економіки України. Так частка експорту товарів та послуг у структурі ВВП у різні періоди коливається на рівні 45-54 відсотків, а частка імпорту досягає 60 відсотків (рис. 1). За таких умов розширення попиту і пропозиції вітчизняних товарів на внутрішньому ринку через підвищення збалансованості виробництва, створення замкнутих технологічних циклів із виробництва та обґрунтування заходів щодо імпортозаміщення має стати одним із провідних напрямів структурної політики держави.

Рівень та швидкість розвитку економіки, залежить від обсягу вкладень у людський капітал, фізичний капітал і науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР). Тому, однією з найбільш важливих завдань в Україні залишається проблема трансформації заощаджень в інвестиції. Це важливо не лише для збалансування сукупного грошового обороту, але й економіки в цілому. Норма заощаджень в Україні протягом останніх років стрімко скорочується, що засвідчує наявність серйозних внутрішніх дисбалансів. Причинами

такої ситуації є накопичення коштів економічними суб'єктами на непередбачений випадок без цілей інвестування та витрачання їх на споживання. Крім того, макроекономічна нестабільність та недовіра до національної валюти призвела до високого рівня доларизації економіки.

Як видно з рис. 1, частка кінцевих споживчих витрат у ВВП за останні десять років зросла з 75 відсотків у 2005 році до 90 відсотків, а у 2013 році перевищила 90 відсотків. І це відбувається на тлі зниження частки валового накопичення, яке знизилося у 2014 році до 14 відсотків. Однак на сучасному етапі розвитку світової економіки, брак внутрішніх інвестицій, може компенсуватися за допомогою залучення заощаджень інших країн. Тому необхідна цілеспрямована тісна співпраця уповноважених державних органів щодо формування та реалізації єдиної інвестиційної політики країни. Проте, з огляду на значні масштаби нелегального вивезення капіталів з України та обсягів тіньової економіки, тут радше варто говорити не про залучення іноземних інвестицій, а про заходи щодо повернення капіталів в офіційну економіку. Оскільки відтік капіталу призводить до зниження внутрішніх заощаджень країни, це в свою чергу призводить до збільшення зовнішнього боргу та збільшення витрат на його обслуговування.

Наскільки є ефективною система валютного регулювання у протидії відтоку капіталу, засвідчують масштабні обсяги таких операцій. Чистий відтік іноземної валюти на користь нерезидентів за підсумками 2014 становив близько 126 млн. дол. США (в еквіваленті), що мало місце вперше з 2009 року (у 2013 році обсяг нетто-надходжень іноземної валюти становив майже 9.4 млрд. дол. США) [1]. Варто відмітити, що операції резидентів пов'язані із здійсненням інвестицій за межі України підлягають обов'язковому ліцензуванню, а придбати безготівкову іноземну валюту можна лише через Систему підтвердження угод на міжбанків-ському валютному ринку України Національного банку України [2, 3].

Незважаючи на очевидність неефективності таких підходів до регулювання, ніяких кроків щодо їх зміни не було здійснено.

Особливо небезпечними є нелегальні фінансові потоки. За оцінками американської неурядової організації Global Financial Integrity, обсяги нелегальних фінансових потоків з України за період 2003-2012 років склали 116 мільярдів доларів США [4].

Таким чином існування жорстких обмежень не долає проблему втечі, а навпаки загострюю її, оскільки спонукає створення різноманітних схем обходу обмежень. Отже стає нагальним не посилення валютного регулювання та контролю, а створення умов, які б заохочували економічних суб'єктів вкладати кошти в національну економіку. Ефективність валютного регулювання та контролю залежить від сукупності значної кількості факторів і у першу чергу від макроекономічної рівноваги.

Найвагоміший вплив валютного регулювання на економічний розвиток здійснюється через вибір режиму валютного курсу та запровадження валютних обмежень. У країнах із відкритою економікою, монетарна політика має вплив на обсяг національного виробництва саме через зміну валютного курсу, а не через відсоткову ставку. Відтак, девальвація національної валюти, може збільшувати номінальний ВВП, переважно завдяки збільшенню експорту, що ми спостерігаємо в Україні (Рис. 2). Проте цей ефект має короткостроковий характер і згодом нівелюється через збільшення вартості імпорту, погіршення інвестиційного клімату та зростання інфляції.

Коливання валютного курсу національної валюти перебувають у тісному зв'язку з інфляційними процесами (рис. 3). Девальвація національної валюти супроводжується підвищенням темпів інфляції, що призводить до спаду виробництва та зростання безробіття.

Скорочення обсягів виробництва відбулося через зниження виробничих можливостей України та спровокувало тиск на ціни з боку пропозиції (ін

фляція витрат). Упродовж 2013- 2015 років спостерігається стагфляційна макроекономічна динаміка, тобто падіння виробництва відбувається одночасно зі зростанням цін (рис. 3). Стагфляція є одним із небезпечних явищ в економіці, її причинами є структурні дисбаланси в економіці, відсутність конкуренції, оскільки монополії незацікавлені у зниженні витрат та інфляційні очікування. Світовий досвід засвідчує, що між низькими темпами інфляції та стійким економічним зростанням існує тісний зв'язок.

Нестабільність національної валюти призвела до кризової ситуації у фінансовому секторі і у першу чергу у банківській системі України, яка проходить через безпрецедентну кризу за час свого існування. Через девальвацію національної валюти знецінюється банківський капітал, що негативно впливає на спроможність банків до кредитування реального сектору економіки. Крім того, у пе

ріод кризи бізнес також використовує свої ресурси на власну підтримку, а не обслуговування заборгованості, що свою чергу призводить до погіршення якості кредитного портфелю банків. Негативні ринкові очікування бізнесу, а також зниження доходів населення спричинили значний відплив коштів з банківського сектору (рис. 4).

Динаміка депозитів протягом кінця 2013 року та 2014-2015 років, формувалася під впливом зменшення схильності населення до заощаджень, банкрутства банків, погіршення економічних очікувань, у тому числі і девальваційних. Тому, відновлення довіри до банківської системи, а також скорочення спаду виробництва, а згодом і економічне піднесення, можливе лише при стабілізації купівельної спроможності гривні.

Україна була змушена перейти до плаваючого валютного курсу під тиском низки факторів і перш за все зменшення обсягів міжнародних резервів (рис. 5). Обсяги міжнародних резервів почали стрімко зменшуватися з 2013 року і на початок 2015 року становили лише 6,4 млрд. дол. США, що забезпечувало покриття лише 1.2 місяці імпорту [5].

Зміна валютного режиму за таких умов не могла не призвести до погіршення економічної ситуації. Незважаючи на те, що перехід до плаваючого курсу у більшості країн відбувається саме під час кризи, світовий досвід засвідчує, що більших економічних успіхів досягають країни при виваженому та планомірному переході [6,

с.21-22].

Процес переходу до плаваючого валютного курсу було розпочато ще у 2001 році, однак логічного завершення не відбулося, хоча у період 2004-2005 років для цього було достатньо передумов. Процес корекції курсу, що відбувся у 2013-2015 роках дозволив згладити накопичені торгові дисбаланси. Дефіцит поточного рахунку платіжного балансу в2015 році скоротився до 176 млн. дол. США(0.2% від ВВП) порівняно з4.6 млрд. дол. США(3.4% від ВВП) у2014 році (Рис. 6).

Поточне скорочення внутрішнього споживчого та інвестиційного попиту можуть призвести до подальшого зменшення імпорту, що в результаті може зберегти тенденції до збалансування торговельного балансу та поточного рахунку платіжного балансу, що в свою чергу сприятиме стабілізації ситуації на валютному ринку України [7]. Однак досвід застосування режиму гнучкого валютного курсу як інструменту врівноваження платіжного балансу довів проблематичність досягнення мети у такий спосіб [8,

c. 466].

Девальвація гривні спричинила значне зростання зовнішнього державного боргу та витрат на його обслуговування (рис. 7). Тому, нагальним питанням є вирішення боргової безпеки. У 2015 та початку 2016 років спостерігається скорочення абсолютного розміру валового зовнішнього боргу, однак зниження номінального ВВП у доларовому еквіваленті внаслідок девальвації гривні та скорочення економічної активності призвело до погіршення показників зовнішньої стійкості України. [5]. За індексом вразливості ринків, що розвиваються Україна знаходиться на третьому місці після Венесуели та Туреччини. Ця вразливість спричинена саме зовнішнім боргом і станом платіжного балансу за поточними операціями [9].

Система валютного регулювання в Україні подовжує спиратися на провідну роль регулятора та валютні обмеження. Слід звернути увагу і на фіскальних аспектах при

здійсненні валютного регулювання. Квазіфіскальні операції, перш за все пов'язані із запровадженням множинних валютних курсів. Вони змінюють розподіл ресурсів в економіці та спричиняють викривлення на валютному ринку, тому від такої практики слід відмовитися у першу чергу. Звичайно, запровадження валютних обмежень є виправданим за наявності кризових ситуацій, коли ринкові інструменти (процентні ставки, валютні інтервенції, норми резервування) не діють. Однак, валютні обмеження є ефективними протягом короткого проміжку часу і у випадку України вже не дають позитивного ефекту. Варто відмітити, що Національний банк України здійснює певні кроки щодо поступової лібералізації валютного регулювання. З цією метою 22 жовтня 2015 року було затверджено Постанову Правління Національного банку України "Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 03 вересня 2015 року № 581", яка на думку НБУ, спрямована на збільшення надходжень іноземної валюти до країни в цілому і банківської системи зокрема [10]. Однак досягнути таких цілей без синхронного реформування усіх секторів економіки видається неможливим.

Для переходу до етапу більш активної лібералізації, що передбачає зменшення обмежень не лише за поточними, але й за капітальними операціями, необхідним є наявність певних передумов: достатнього обсягу міжнародних резервів на рівні не менше 25 млрд. дол. США, дотримання низького рівня інфляції, дефіциту бюджету на рівні до 3% ВВП, державного боргу менше 60% ВВП та достатньої капіталізації банківської системи. Дотримання цих показників є необхідним, оскільки конвертованість валюти за капітальними операціями може стати потенційною причиною валютної кризи. Лібералізацію за капітальними операціями варто розпочати з прямих іноземних інвестицій і доволі обережно підходити до зняття обмежень за портфельними інвестиціями та контролювати притік інвестицій, що створюють борг.

Для оцінки потенційної привабливості України для іноземних інвестицій варто познайомитися із даними міжнародних рейтингів. Всесвітній економічний форум складає рейтинг глобальної конкурентоспроможності держав. Індекс глобальної конкурентоспроможності включає у себе 12 складових конкурентоспроможності, які детально характеризують даний показник країн світу, що знаходяться на різних рівнях економічного розвитку (рис. 8).

За підсумками 2014-2015 років Україна посіла 76-е місце у рейтингу [11]. Україна займає доволі низькі позиції незважаючи на деякі покращення, які переважно були пов'язані з переходом до евроінтеграційної політики. Найнижчий рейтинг у 2014-15 роках Україна мала за якістю інститутів - 130 позиція (лише 3 бали із 7 можливих), за ефективністю ринку товарів та послуг

- 112 (3,9 балів) та макроекономічною стабільністю 105 позиція (4 бали) (див. рис. 8). Найкращі показники ми маємо за розміром внутрішнього ринку - 38 позиція (4,5 балів), а також за рівнем вищої освіти та професійної підготовки

- 40 позиція (4,9 балів) [11].

За іншим рейтингом - індексом економічної свободи, Україну віднесено до групи країн із репресивною економікою. В цілому Україна у 2015 році отримала 46,9 бали зі 100 можливих, що на 2,4 менше, ніж минулого року [12]. Зокрема, Україна погіршила свої позиції за 8 з 10 показників - найгірша ситуація в країні зі свободою інвестицій лише 15 балів, а також гарантіями прав власності, управлінням державними витратами.

ВИСНОВКИ

Отже, аналізуючи інформацію рейтингів, можна відмітити, що позиції України знизилися за рахунок впливу світової фінансової кризи, яка значною мірою вплинула на експор-тоорієнтовану економіку країни, військовими діями в Україні та стрімкою девальвацією національної валюти. Падіння рейтингів України зумовлює зниження її інвестиційної привабливості, а відтак зменшення притоку іноземної валюти, що негативно впливатиме на курс національної валюти. Україні слід приділити значну увагу зміцненню фінансових ринків, якості інститутів та розширювати внутрішній ринок.

Перші кроки на шляху трансформації системи валютного регулювання призвели до низки негативних явиш в економіці країни. Але без її реформування неможливо змінити структуру національної економіки в напрямі зменшення залежності від експор-тоорієнтованих галузей та істотного розширення питомої ваги внутрішнього ринку. Діяльність регулюючих органів має бути зосереджена на своїх

функціях, які не стримують економічних свобод економічних суб'єктів. З метою забезпечення економічного розвитку України, необхідно здійснити дерегуляцію економіки, в тому числі лібералізувати валютне регулювання.

[Завантажити PDF версію]


Ключові слова:  валютне регулювання, економічний розвиток, валовий внутрішній продукт, валютний курс, девальвація, валютні обмеження

МАКРОЕКОНОМІКА

Боришкевич Олена
к.е.н., доцент кафедри менеджменту банківської діяльності ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»




©  2001 - 2024  securities.usmdi.org