УДОСКОНАЛЕННЯ ІНСТИТУЦІОНАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ УКРАЇНСЬКОГО ЕКСПОРТУ ВИСОКОТЕХНОЛОГІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ

Однак, різні країни мають неоднакові можливості в експортуванні продукції високотехнологічної продукції. Це пов’язано не лише із конкурентоспроможністю предмету експортування, а й у значно більшій мірі від інституціонального забезпечення зовнішньоекономічної діяльності. Зокрема нові незалежні країни, що утворились на терені колишнього СРСР, в тому числі і Україна, незважаючи на прийняття базових законів в цій сфері, дотепер не мають належної інституціональної інфраструктури. В контексті скорочення експорту до Російської Федераціі у зв’язку із анексією Криму та збройним конфліктом на Сході України, з одного боку, а також набуттям дієвості Угоди про асоціацію вільної торгівлі із країнами ЄС, з другого боку, вкрай важливо у стислі терміни розробити і реалізувати низку невідкладних заходів щодо створення дієвих ланок інституціональної підтримки вітчизняного експорту,

насамперед високотехнологічного. Це і зумовлює актуальність дослідження зазначеної теми.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблематика інституціонального забезпечення високотехнологічного експорту завжди була в центрі уваги дослідників з міжнародної торгівлі і бізнесу в цілому. Широко відомими, є наприклад, перекладені іноземні видання Ч.Гіла [1], Р.Гриффіна [2], Дж.Майєра [3]. Не менш популярною є ця проблема і серед вітчизняних дослідників. Серед відомих праць у цій сфері: варто зазначити монографічні праці. Т.Мельник [4], колективну монографію за ред. Т.М.Циганкової [5], видання з менеджменту зовнішньоекономічної діяльності [6], публікації фахівців з міжнародного бізнесу Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка [7, 8].

В зазначених працях ґрунтовно розроблені базові питання інституціоналізації високотехнологічного експорту. Однак нещодавно досягнута згода між урядом і парламентом щодо посилення інституційної підтримки експорту високотехнологічної продукції [9], що вимагає поглиблення прикладних досліджень в цій сфері.

Постановка завдання. Головною метою даного дослідження є визначення ключових напрямів посилення державного впливу на розвиток вітчизняного експорту, насамперед, високотехнологічного шляхом створення відповідної інституціональної інфраструктури задля нарощування міжнародної конкурентоспроможності економіки України.

Виклад основного матеріалу. Як свідчить статистика, щорічний обсяг продажів на світових ринках наукомісткої високотехнологічної продукції перевищує 3 трлн дол. Понад 90% його припадає на транснаціональні корпорації, у тому числі американські – 40%, японські – 30, німецькі – 16, російські – 0,3, вітчизняні – 0,05-0,1 % [10, с.41].

Україна, як промислово розвинута країна, має всі можливості і вкрай зацікавлена в нарощуванні обсягів експорту високотехнологічної продукції, оскільки, з одного боку, він є найвигіднішим, внаслідок порівняно високої частки доданої вартості, а з другого боку, виробництво високотехнологічної продукції сприяє реалізації значного потенціалу кваліфікованих працівників і соціально-економічному розвитку держави в цілому. На жаль, справи у цьому секторі останні роки є далекими від бажаних.

Не дивлячись на деяке збільшення обсягів експорту протягом останніх років, зокрема машинобудування та хімічної промисловості, результати у технологічному секторі є негативними, що викликає турботу і тривогу багатьох дослідників [4, 5, 7]. Якщо у 2009 році частка зазначених галузей у експорті становила 25,8%, то в 2010 році вона скоротилась до 24,1%, а в 2014 році до 22%. З іншого боку, у структурі імпорту частка цих галузей практично не змінилась і становить близько 30,3% [8, с.775], що свідчить про посилення залежності нашої країни від інших держав не лише у високотехнологічному секторі, а й у середньо-високотехнологічному.

Тим не менше, високотехнологічний експорт в Україні все ж таки здійснюється. Згідно оцінок Світового банку, поставка на зовнішні ринки високотехнологічних продуктів з України за останні десять років не перевищувала позначки 7% від усього промислового експорту, а його середнє значення коливалось у межах 4-4,5% (аналогічний показник у Росії – 8%, Німеччині - 16%, США - 24%). При цьому за методикою Світового банку до високотехнологічних секторів економіки віднесено виробництво фарма

цевтичних препаратів, авіакосмічної продукції, комп’ютерів, електричних машин і наукових приладів. Міжнародні системи класифікацій високотехнологічних товарів доповнюють цей перелік телекомунікаційним обладнанням. Проте, за жодної із перелічених товарних позицій, окрім авіакосмічної, Україна поки що не здатна конкурувати на світовому ринку [10, с.46]. Така ситуація пов’язана, з одного боку, із недостатньою конкурентоспроможністю вітчизняної високотехнологічної продукції, а з іншого боку, із вкрай незадовільним інституціональним забезпеченням експортної діяльності в Україні.

Інституціональне забезпечення вітчизняного високотехнологічного експорту регулюється Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (Ст.7-10), Господарським кодексом України (Ст.380) та іншими законодавчими актами, що містять положення про державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Згідно зазначених законів, це регулювання спрямовується на захист економічних інтересів України, прав і законних інтересів суб’єктів господарювання, створення рівних умов для розвитку всіх видів підприємства у сфері зовнішньоекономічних відносин та використання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності доходів та інвестицій, заохочення конкуренції і обмеження монополізму суб’єктів господарювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Серед ланок цього регулювання зазначені відповідні центральні та місцеві органи державної влади та місцевого управління. В їх числі Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний Банк України, Міністерство економічного розвитку та торгівлі України, Антимонопольний комітет України та ін.

Зважаючи на законодавчо закріплені функції та повноваження зазначених ланок інституціонального забезпечення експорту, можна зробити висновок про їх переважно адміністративну роль, пов’язану насамперед із ліцензуванням, квотуванням, продажем валютних надходжень,

реєстрацією зовнішньоекономічних контрактів і т.і. Що ж стосується фінансово-економічної підтримки вітчизняних експортерів, насамперед високотехнологічної продукції, то вони залишаються наодинці із надзвичайно потужними і досвідченими глобальними транснаціональними корпораціями на вельми лібералізованому світовому ринку. Справа в тому, що не лише працівники органів державної влади і управління, а й більшість науковців дотепер не зважають на кардинальні зміни, що відбулись на світових високотехнологічних ринках останнім часом.

Потужним фактором розвитку світового ринку високотехнологічної продукції є глобальна інституціоналізація ринку, зокрема на основі правил, інструментів та механізмів Світової організації торгівлі. Міжнародна торгівля високотехнологічними товарами донедавна регулювалась Багатосторонніми угодами з торгівлі товарами, які складали основу функціонування ГАТТ та були доповнені при створенні СОТ. Виключення стосувались тільки двох секторів – цивільної авіатехніки та товарів для інформаційних технологій. Угода про торгівлю цивільною авіатехнікою була результатом домовленостей в межах Токійського раунду переговорів ГАТТ (1973-1979 рр.). Це так звана секторальна угода, яка передбачає вільну торгівлю цивільними літаками й їх частинами та стосується як тарифних, так і нетарифних заходів. Приєднання до угоди не було обов’язковим, але з самого початку її сторонами стали основні країни-авіабудівники. А Угода про інформаційні технології була прийнята на Сінгапурській конференції міністрів (1996 р.) [5; с.271-276].

У липні 2015 р. була досягнута домовленість про безпрецедентне за останні 20 років скорочення митних тарифів у рамках СОТ, причому це стосується усунення мит на 201 високотехнологічний продукт. За ініціативою ЄС, США, Китаю та за підтримки більшості членів СОТ безмитна торгівля з 1 липня 2016 року поширюватиметься на такі групи товарів, як медичне обладнання, продукти муль

тимедіа (GPS, DVD-плеєри, смарт-карти, оптичні носії), багатофункціональні друковані і копіювальні машини, картриджі; електроніка (ТВ-камери, запис відео, цифрові радіоприймачі, приставки); відеоігри та приставки; маршрутизатори і комутатори, мікроскопи і телескопи; інструменти для авіаційної та космічної навігації тощо [12].

Таким чином, на сьогодні можемо говорити про настання нового етапу лібералізації світового ринку високотехнологічної продукції, що, безумовно, стимулюватиме зростання обсягів експорту та залучення до міжнародної торгівлі цими товарами нових країн, зокрема з числа країн, що розвиваються.

На наднаціональному та національному рівнях, які нами поєднані у одну групу з огляду на поглиблення регіонального економічного співробітництва країн та фактичне членство провідних гравців світового ринку високотехнологічної продукції у одному, або навіть декількох інтеграційних угрупованнях, нами виокремленні такі фактори: реалізація геоекономічних та геополітичних інтересів; інноваційні моделі розвитку та економічні політики держав та інтеграційних угруповань; диверсифікація джерел фінансування інноваційного розвитку; прискорена модернізація технологічного базису у основних гравців світового ринку; розвиток систем підтримки та стимулювання високотехнологічного експорту; вдосконалення національних інноваційних систем.

Актуалізація проблеми реалізації геоекономічних та геополітичних інтересів країн на фоні глобальної конкуренції характеризується трансформацією взаємовідносин центру та периферії, що демонструє концентрація високотехнологічних сфер економічної діяльності та інтелектуальних ресурсів у індустріально розвинених країнах світу. В останнє десятиріччя це характерно і для нових глобальних гравців – Китаю, Індії, Сінгапуру, Тайваню, Республіки Кореї, Бразилії. Міжрегіональна консолідація світового ринку ВТТ відбувається завдяки розвитку міждержавних економічних об’єднань – Європейського Союзу, Північноамериканської зони вільної торгівлі, Асоціації Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва, на які припадає приблизно або понад 80% світового ВВП усіх державних бюджетів та світового експорту. При цьому регіональні інтеграційні угруповання дедалі впевненіше впливають на розвиток глобальних ринків та міжнародну економічну політику в цілому. На відміну від наведених світових тенденцій, у вітчизняній практиці приділяється вкрай недостатню увагу фінансово-економічному забезпеченню високотехнологічного експорту, обмежуючись в основному страхуванням. Звичайно, важливість страхування ризиків наших експортерів складно переоцінити. Але без кредитування підтримка експорту функціонуватиме в урізаному стані. Адже надання тих же державних гарантій значно зменшує кредитний ризик, а відповідно, і відсоткові ставки за кредитами. І хоча держгарантії в нинішніх умовах і надаються резидентам України, однак жодних умов для їх надання саме з метою підтримки експортерів в країні не створено. Очевидно, що функції страхування, гарантування і забезпечення доступного кредитування експорту тісно взаємопов’язані. Їх поєднання дасть синергетичний ефект спрощення доступу нашої високотехнологічної продукції на зовнішні ринки та підвищення довіри іноземного бізнесу й інвесторів до національних компаній. Установи з підтримки експорту різної форми власності діють майже в усіх розвинених країнах і країнах, що активно розвиваються. На сьогодні експортно-кредитні агентства (ЕКА) успішно функціонують у понад ста країнах світу. При цьому страхування, з одного боку, та надання банківських послуг, з іншого боку, зазвичай є взаємовиключними видами діяльності, які не надаються однією організацією. Тому, як правило, одночасно існує кілька взаємодоповнювальних установ з кредитуванням і страхуванням експорту, як це видно з таблиці. Роль ЕКА в розвитку міжнародної торгівлі в усьому світі постійно зростає, про що свідчить активне нарощування прибутків і масштабів діяльності відповідних установ. Так, Euler Hermes охоплює процеси управління ризиками на п’яти континентах. ЕКА має філії і своїх представників у 54 країнах світу. На сьогодні укладені договори страхування кредитних ризиків забезпечують покриття поставок товарів і послуг у 245 країн. У компанії працює більш як 6 тис. співробітників, обслуговуючи близько 52 тис. клієнтів. Чистий прибуток компанії постійно зростає і наразі сягає близько 500 млн. євро на рік, а власний капітал – 2,5 млрд. євро [9]. Успішний досвід діяльності іноземних ЕКА яскраво свідчить, що вони не є «дорогим» інструментом сприяння експорту, який потребує постійних фінансових вливань. Навпаки, можуть бути цілком самоокупними та навіть прибутковими. Відтак, побоювання з приводу того, що створення ЕКА в Україні стане значним навантаженням на держбюджет є перебільшеними. Спільною ознакою діяльності всіх ЕКА є те, що вони керуються міжнародними правилами і принципами. Основні з них закріплено так званим Консенсусом (рекомендації стосовно надання/страхування експортних кредитів, що офіційно підтримуються державою) країн — членів ОЕСР, а Види та приклади світових експортно-кредитних агентств [9] Вид ЕКА Приклад Державні Експортно-імпортний банк (Eximbank), США Японська компанія страхування експорту та інвестицій (NEXI) Департамент гарантії експортних кредитів (ECGD), Велика Британія Китайське експортно-страхове агентство Sinosure Приватні «Гермес» (EulerHermes), Німеччина «Атрадіус» (Atradius), Голландія Компанія страхування зовнішньої торгівлі (Coface), Франція Змішані SBCE (Бразилія), CESCE (Іспанія), SEK (Швеція), ECGE (Єгипет) № 3-4/2016 розвитку міждержавних економічних об’єднань – Європейського Союзу, Північноамериканської зони вільної торгівлі, Асоціації Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва, на які припадає приблизно або понад 80% світового ВВП усіх державних бюджетів та світового експорту. При цьому регіональні інтеграційні угруповання дедалі впевненіше впливають на розвиток глобальних ринків та міжнародну економічну політику в цілому. На відміну від наведених світових тенденцій, у вітчизняній практиці приділяється вкрай недостатню увагу фінансово-економічному забезпеченню високотехнологічного експорту, обмежуючись в основному страхуванням. Звичайно, важливість страхування ризиків наших експортерів складно переоцінити. Але без кредитування підтримка експорту функціонуватиме в урізаному стані. Адже надання тих же державних гарантій значно зменшує кредитний ризик, а відповідно, і відсоткові ставки за кредитами. І хоча держгарантії в нинішніх умовах і надаються резидентам України, однак жодних умов для їх надання саме з метою підтримки експортерів в країні не створено. Очевидно, що функції страхування, гарантування і забезпечення доступного кредитування експорту тісно взаємопов’язані. Їх поєднання дасть синергетичний ефект спрощення доступу нашої високотехнологічної продукції на зовнішні ринки та підвищення довіри іноземного бізнесу й інвесторів до національних компаній. Установи з підтримки експорту різної форми власності діють майже в усіх розвинених країнах і країнах, що активно розвиваються. На сьогодні експортно-кредитні агентства (ЕКА) успішно функціонують у понад ста країнах світу. При цьому страхування, з одного боку, та надання банківських послуг, з іншого боку, зазвичай є взаємовиключними видами діяльності, які не надаються однією організацією. Тому, як правило, одночасно існує кілька взаємодоповнювальних установ з кредитуванням і страхуванням експорту, як це видно з таблиці. Роль ЕКА в розвитку міжнародної торгівлі в усьому світі постійно зростає, про що свідчить активне нарощування прибутків і масштабів діяльності відповідних установ. Так, Euler Hermes охоплює процеси управління ризиками на п’яти континентах. ЕКА має філії і своїх представників у 54 країнах світу. На сьогодні укладені договори страхування кредитних ризиків забезпечують покриття поставок товарів і послуг у 245 країн. У компанії працює більш як 6 тис. співробітників, обслуговуючи близько 52 тис. клієнтів. Чистий прибуток компанії постійно зростає і наразі сягає близько 500 млн. євро на рік, а власний капітал – 2,5 млрд. євро [9]. Успішний досвід діяльності іноземних ЕКА яскраво свідчить, що вони не є «дорогим» інструментом сприяння експорту, який потребує постійних фінансових вливань. Навпаки, можуть бути цілком самоокупними та навіть прибутковими. Відтак, побоювання з приводу того, що створення ЕКА в Україні стане значним навантаженням на держбюджет є перебільшеними. Спільною ознакою діяльності всіх ЕКА є те, що вони керуються міжнародними правилами і принципами. Основні з них закріплено так званим Консенсусом (рекомендації стосовно надання/страхування експортних кредитів, що офіційно підтримуються державою) країн — членів ОЕСР, а Види та приклади світових експортно-кредитних агентств [9] Вид ЕКА Приклад Державні Експортно-імпортний банк (Eximbank), США Японська компанія страхування експорту та інвестицій (NEXI) Департамент гарантії експортних кредитів (ECGD), Велика Британія Китайське експортно-страхове агентство Sinosure Приватні «Гермес» (EulerHermes), Німеччина «Атрадіус» (Atradius), Голландія Компанія страхування зовнішньої торгівлі (Coface), Франція Змішані SBCE (Бразилія), CESCE (Іспанія), SEK (Швеція), ECGE (Єгипет) також договорами порозуміння Бернського союзу. Міжнародні правила державної підтримки кредитування і страхування експорту на основі залучення бюджетних коштів офіційно визнаються Світовою організацією торгівлі, тому ЕКА належать до абсолютно законних форм підтримки експорту. До речі, на відміну від прямих експортних субсидій.

Про важливу роль ЕКА у підтримці експортної діяльності підприємств свідчать дані Міжнародного союзу страховиків кредитів та інвестицій (Бернського союзу), який об’єднує всі великі ЕКА світу. Згідно з ними, у період світової економічної кризи протягом 2009 р. через несплату лише з боку українських покупців членами Бернського союзу було виплачено іноземним компаніям страхових претензій на суму 128 млн. дол. [9].

Зростання страхових виплат було колосальним, враховуючи, що у попередні періоди вимоги щодо України залишалися у межах 1 млн. дол. Таким чином, експортери України залишилися незахищеними від ризиків. На жаль, Бернський союз не веде статистики страхування експорту з України — через відсутність власного ЕКА наша держава не є членом цієї організації. Тому про втрати українських експортерів від дефолту іноземних партнерів можна лише здогадуватися, врахувавши те, що через кризу, яка торкнулася кожного регіону і кожної країни світу, багато підприємств виявилися не в змозі оплатити замовлені товари.

За експертними оцінками, у середньому діяльність ЕКА може забезпечити додатково 12% приросту експорту країни, а один додатковий долар бюджету ЕКА – приблизно 302 дол. додаткового експорту. У свою чергу, забезпечення стабільної роботи виробників експортної продукції сприятиме залученню додаткових інвестицій у реальний сектор економіки. Це вже не кажучи про активізацію експортної діяльності підприємств, що приведе до збільшення ВВП, кількості робочих місць (за результатами роботи Euler Hermes було створено 240 тис. робочих місць) і доходів населення, а також

надходжень до бюджету за основними податками та зборами [8, с.627].

Послуг ЕКА потребують насамперед ті суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, що укладають довгострокові договори з іноземними партнерами на постачання високотехнологічної продукції з високим рівнем доданої вартості під масштабні проекти розвитку. Таким чином, ЕКА виконуватиме ще одну надважливу функцію, сприяючи подоланню сировинної спеціалізації національної економіки на міжнародному ринку.

ВИСНОВКИ

1. У підсумку зазначимо, що формування та розвиток корпоративного потенціалу високотехнологічного експорту в умовах глобальної конкуренції вимагає як від керівництва транснаціональних і національних компаній, так і від державної влади і управління, послідовного і системного підходу, який здійснюється шляхом посилення інституціональної підтримки експорту високотехнологічної продукції українських підприємств. 2. Враховуючи сучасний стан глобальних ринків, провідні транснаціональні корпорації намагаються просувати такі свої високотехнологічної продукти, що містять найвищу частку доданої вартості у своїй ціні. У числі цих продуктів вироби і послуги аерокосмічної промисловості, фармацевтики, комп’ютерної та офісної техніки, телекомунікаційного та приладобудівного секторів. На відміну від цієї практики вітчизняні підприємства не приділяють належної уваги цьому аспекту, пропонуючи на зовнішніх ринках переважно продукти із вдвічі меншою часткою доданої вартості середньо-високотехнологічних секторів: механічне обладнання, хімічна промисловість, транспортні засоби та шляхове обладнання, втрачаючи при цьому не лише значні прибутки, а й конкурентні позиції на глобальних високотехнологічних ринках. 3. Нарощування корпоративного потенціалу високотехнологічного експорту має стати пріоритетним завданням промисловості України, оскільки це не лише забезпечує підвищення міжнародної конкурентоспроможності держави, а збільшення валютних надходжень до платіжного бюджету. Хоча обсяги такого експорту поки що є незначними із-за технологічної відсталості українських підприємств, існують цілком реальні перспективи і можливості наростити масштаби і диверсифікувати структуру високотехнологічного експорту України, насамперед в авіакосмічній галузі, за рахунок реалізації загальнодержавних програм, з одного боку, і реінжинірингу інноваційно-маркетингової діяльності господарських суб’єктів цього сектору, з іншого.

4. Одним з важливих заходів щодо посилення інституціонального забезпечення фінансово-економічної підтримки вітчизняного високотехнологічного експорту є невідкладне створення експортно-кредитних агентств, єдиної моделі яких у світі не існує. Натомість існують різні набори видів діяльності, яку здійснюють подібні установи. І кожна країна самостійно, виходячи зі своїх поточних потреб, визначає, які саме види послуг вона надаватиме через таку спеціальну установу. Однак спільною рисою є те, що їх діяльність здійснюється з урахуванням забезпечення повноцінної державної політики сприяння високотехнологічному експорту. В умовах інтеграції України до ринків країн Євросоюзу важливо не лише вдосконалити виробничо-експортний потенціал підприємств, а й підвищити спроможність української держави захистити та підтримати власних товаровиробників високотехнологічних товарів на світових ринках. 5. Альтернативи фінансуванню, забезпеченому ЕКА не існує. Будь-які інші доступні фінансові інструменти (наприклад, документарні та резервні акредитиви, тощо) мають очевидні недоліки порівняно з ЕКА, яке спеціально призначене для торгового фінансування. Крім того, ці інструменти використовуються банками в основному для фінансування імпортних операцій. Оскільки значні фінансові ресурси зосереджено на Заході, такі умови фінансування зовнішньої торгівлі завжди будуть означати для України переважання імпорту над експортом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Гіл, Чарлз В.Л. Міжнародний бізнес: конкуренція на глобальному ринку /Пер. з англ. А.Олійник, Р.Ткачук. – К.: Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2001. – 856 с.

2. Гриффин Р. Международный бизнес: 4-е изд. /Р.Гриффин, М.Пастей /Пер. с англ. Под ред. А.Г.Медведева. – СПб.: Питер, 2006. – 1068 с.

3. Майєр Дж. Міжнародне середовище бізнесу: конкуренція та регулювання у глобальній економіці / Дж.Майєр, Д.Олесневич. Пер. з англ. – К.: Либідь, 2002. – 703 с.

4. Мельник Т. Міжнародна торгівля товарами в умовах глобалізації: Монографія / Т.М. Мельник. – К.: Київ. Нац.торг.-екон. Ун-т, 2007. – 396 с.

5. Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ: Монографія / Кер. авт. кол. і наук. ред. Т.М. Циганкова. – К.: КНЕУ, 2003. – 660 с.

6. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: Підручник / За ред. О.А.Кириченка. – 2-ге вид. перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. – 518 с.

7. Рогач О.І. Транснаціональні корпорації / Підручник / О.І. Рогач. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2008. – 400 с.

8. Міжнародний бізнес: підручник / За ред. проф. В.А. Вергуна. – К.: ВАДЕКС, 2014. – 810 с.

9. Гужва І. Кредитувати чи страхувати. – ZN.UA. – 2016. - №26. – с.6.

10. Панченко Євген, Войчак Микола. Формування та розвиток корпоративного потенціалу високотехнологічного експорту / Євген Панченко, Микола Войчак // Міжнародна економічна політика. – 2015. – №1. с.27-53.

11. Укроборонпром. Державний концерн. 2015: Результати. – К.: 2016. – 32 с.

12. Безмитна торгівля високотехнологічними товарами / Українська правда, 20.08.2015 р. – с.1.

АREFERENCES

1. Hill Charles W.L. International Business: Competing in the Global Marketplace. – New York: McGraw Hill, 2000. – 860 p.

2. Griffin Ricky W. International Business: A Managerial Perspective. Fourth Edition / Ricky W. Griffin, Michael W. Pustay. – New Jersey: Prentice Hall, 2005. – 1088 p.

3. Meier Gerald M. The International Environment of Business: Competition and Governance in the Global Economy / Gerald M. Meier. – New York: Oxford University Press, 1998. – 703 p.

4. Melnuk T.International Trade of Products in Globalization. – K.: 2007. – 396 p.

5. Globalna torgova systema: rozvutok instututiv, pravil, instrumentiv WTO: Monografia / Ker. avt. koll. ta nauk. red. T.M.Tsygankova. – K.: KNEU, 2003. – 660 p.

6. Management zovnishnoeconomichnoy dijalnosty. Pidruchnyk. – 2-ge vyd., dop. ta vypravl. – K.: Znannja, 2008 – 518 p.

7. Rogach O.I. Transnationalny korporatziy / Pidruchnyk. – K.: Vidavnycho-poligrafichny centr «Kiyvsky Universitet», 2008. – 400 p.

8. International Business / Pidruchnyk / Za red. prof. V.A. Verguna. – K.: VADEKS, 2014. – 810 p.

9. Guzhva I. Kredutuvatu chu strahuvatu. – ZN.UA. – 2016. - №26. – p.6.

10. Panchenko Yevgen, Voychak Mykola. Formation and Development of high-ntchnology Export Corporate Potential // International Economic Policy. – 2015. - №1. – p.27-53.

11. Ukroboronprom. State consern. 2015: Results. – K.: 2016. – 32 p.

12. Duty free trade of high-technology products. – Ukrainian Pravda. – 25.08.2015. – p.1.

[Завантажити PDF версію]