Україна на глобальному ринку капіталів: суперечності сучасного етапу


В статті досліджено місце України на глобальному ринку капіталів. Визначено фактори, які обумовлюють низьку інвестиційну привабливість вітчизняної економіки для іноземних інвесторів. Розкрито характерні особливості використання акцій в іноземних інвестиціях в Україні. Встановлено деструктивний вплив існуючої географічної структури іноземних інвестицій на економічні тенденції. Обґрунтовано ряд заходів, що спрямовані на підвищення інвестиційної привабливості України на сучасному етапі.

Постановка проблеми. Соціальні та політичні катаклізми 2013-2016 рр. сформували новий порядок денний для вітчизняної економіки. Все більша частина суспільства розуміє, що стан справ, який вважався звичним для економічної політики доби незалежності і полягав у «косметичних» реформах та їх багаторічній імітації в надії на еволюційний розвиток, і став однією із першопричин сучасної кризи. Зауважимо, що «псевдореформи» багато в чому стали зручним форматом діяльності для вітчизняного політикуму – за їх рахунок можна сформувати певне «ядро» виборців, здобути преференції при розподілові владних повноважень тощо.

В той же час, справді необхідні реформи можуть викликати шок для суспільства, що призведе до фактичної втрати електоральних симпатій. Сама історія неодноразово доводить, що жодній політичній силі в Україні не вдавалося подолати протиріччя між необхідністю проведення реформ та бажанням не втратити симпатії виборців.

Події останніх років чітко окреслили той факт, що зараз українська економіка змушена орієнтуватися на зовнішню підтримку (насамперед, у вигляді допомоги від різноманітних міжнародних фінансових організацій). В той же час, передумовою співпраці з такими інституціями є складні, проте необхідні реформи. Одночасно з цим, гостро постає проблема залучення в Україну іноземного капіталу. Протягом багатьох років на рівні декларацій фіксувалося бажання «суттєво поліпшити інвестиційний клімат», що сприяло б приходу іноземних інвесторів.

Проте, на початок 2016 року можна цілком впевнено констатувати, що вказане завдання виявилося не під силу вирішити. В таких умовах актуальним видається питання про місце України на глобальному ринку капіталів, здатність вітчизняного бізнесу сформувати ефективну емісійну стратегію з орієнтацією на іноземного інвестора.

Проблематика місця України та її бізнесу на глобальному ринку капіталів розглядалося в роботах багатьох відомих вчених-економістів. В цьому контексті слід насамперед відзначити праці М. Бірюка, М. Бурмаки, Ю. Гернего, Д. Лук’яненка, А. Мазуренко, В. Рогульського, О. Смирної, Т. Майорової, В. Шапрана та ін..

Разом з тим, події 2013-2016 рр. змушують під іншим кутом зору подивитися на інтеграцію вітчизняної економіки у глобальну фінансову архітектуру. Якщо ще кілька років тому існували підстави для аналізу виходу українського бізнесу на принципово новий рівень відносин з учасниками глобального ринку капіталу, то зараз фактично потрібно реалізувати кроки, спрямовані на поступове відновлення втрачених позицій.

Мета статті – обґрунтувати перспективні напрямки посилення ролі України в розподілові глобальних потоків капіталу, в т.ч. – за рахунок емісійної стратегії вітчизняного бізнесу.

Виклад основного матеріалу.

Сучасний глобальний ринок капіталу є ареною гострої конкурентної боротьби за ресурси. Головними учасниками цього конфлікту є провідні ТНК та країни (безпосередньо як позичальники, та опосередковано – в контексті створення сприятливого інвестиційного клімату для залучення іноземного капіталу. Слід відверто визнати, що Україна протягом усього періоду незалежності знаходилася «осторонь» глобальних інвестиційних потоків. Зокрема, за даними Міжнародного валютного фонду співвідношення інвестицій та ВВП для України коливалося у 2014-2015 рр. коливалося в межах 11-14 %; аналогічний показник для Молдови 21-24 %; Азербайджан 22-24 %; Грузія – 25-33 % [1]. Загалом, у вказаному періоді в Україні активність інвестиційних процесів була найнижчою серед усіх країн пострадянського простору.

Такі дані цілком підтверджуються і деструктивними тенденціями щодо динаміки прямих іноземних інвестицій для вітчизняної економіки (рис. 1).

Як бачимо з даних рис. 1 протягом всього досліджуваного періоду прямі іноземні інвестиції в Україну значно переважали за обсягом прямі іноземні інвестиції з України. Водночас, географічна структура ПІІ в Україну дає підстави для невтішних висновків:

1. «Офшоризація» вітчизняної економіки досягла небачених масштабів, про що свідчить окрім всього значна частка серед країн походження капіталу Кіпру (27,1 %), Віргінських островів (4,1 %), Белізу (1,3 %). Більше того, існують підстави для твердження, що більшість обсягів цього капіталу фактично є «реінвестиціями» вітчизняного бізнесу.

2. Підтвердження наведеної вище тези – географічна структура ПІІ з України: серед лідерів знову Кіпр, Віргінські острови. Таким чином, значний обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну та з України фактично має «квазіінвестиційний» характер і обумовлений намаганням крупного бізнесу: по-перше, отримати податкові вигоди за рахунок офшорних зон; по-друге, зафіксувати юридично «іноземний» статус здійснених інвестицій, в контексті численних загроз в Україні (наприклад, рейдерства і т.п.).

«Підлегла» позиція нашої держави в глобальних інвестиційних потоках – наслідок непослідовності реформ в Україні, інституційної недосконалості інвестиційного ринку, корупції, впливу інших численних деструктивних факторів. Для прикладу розглянемо динаміку такого узагальнюючого показника як індекс глобальної конкурентоспроможності для України з початку нинішнього століття (рис. 2)

Зрозуміло, що коливання вітчизняної економіки в районі 70-80 місця в рейтингу навряд чи сприяють зростанню зацікавленості закордонних інвесторів в Україну. Більше того, стикаючись із вітчизняними реаліями, навіть вже існуючі інвестори намагаються піти з України, не «витримуючи» специфіки вітчизняних методів ведення бізнесу. Не в останню чергу стагнація інвестиційної сфери визначена відвертим провалом реформ у сфері фінансового ринку. Слід об’єктивно визнати, що ні за рівнем розвитку фінансових інституцій, ні за інструментарною структурою національний фінансовий ринок не є конкурентоспроможним на глобальному рівні. Для прикладу розглянемо ситуацію в банківському секторі (рис. 3):

Чи можна однозначно оцінити описані вище тенденції? З одного боку нарощування частки іноземного капіталу у вітчизняній банківській системі формує цілий ряд викликів для економіки в цілому та може розглядатися як загроза. З іншого боку, саме банки з іноземним капіталом виявили найбільшу фінансову стійкість в період гострої економічної кризи. Тоді як значна кількість банків без істотної участі іноземців не тільки не змогли втримати свої позиції, але й взагалі припинили існування. Більшість дослідників цієї тематики вказують на неоднозначність впливу іноземного капіталу на вітчизняну банківську систему [5-6].

Не менш складними є процеси на інших інституційних сегментах фінансового ринку – насамперед, страховому. В той же час, треба об’єктивно визнати, що прямий вплив іноземного капіталу на діяльність небанківських фінансових інституцій в Україні (недержавних пенсійних фондів, інститутів спільного інвестування і т.д.) є несуттєвим, оскільки вказані сегменти не були достатньо привабливими в ретроспективі для активного залучення іноземних інвесторів.

Беззаперечно, чи не найбільш формалізованим механізмом залучення іноземного капіталу у вітчизняну економіку міг би бути ринок цінних паперів. Для такого висновку є кілька передумов: і порівняно невисока вартість більшості вітчизняних цінних паперів, і відносна легкість подолання адміністративних бар’єрів для виходу на ринок, і інфраструктурні можливості вітчизняного ринку. Разом з тим, як свідчать дані рис. 4, частка нерезидентів в торгівлі цінними паперами в Україні є відносно невеликою:

З нашої точки зору, стримування активності іноземних інвесторів на вітчизняному ринку цінних паперів пояснюється наступними причинами:

• фрагментарністю біржового сегменту. Наявність 10 фондових бірж в Україні так і не стало запорукою зростання частки біржової торгівлі в Україні, яка коливається в межах 15-25 %. Абсолютна більшість учасників вітчизняного ринку цінних паперів не мають достатньої мотивації для проведення операцій на фондових біржах, що в свою чергу не відповідає уявленням іноземних інвесторів про ефективний ринок;

• напряму пов’язана з попередньою і проблема ціноутворення на біржовому сегменті – практика цінового маніпулювання є цілком звичною для України, що суттєво деформує здатність біржового ринку виконувати цінову функцію;

• в Україні мізерна кількість корпоративних цінних паперів є справді привабливими для іноземних інвесторів, а більшість операцій проводяться з державними облігаціями.

Внаслідок кумулятивного впливу деструктивних факторів вітчизняних ринок цінних паперів перетворився на механізм відтоку капіталу з Української економіки (рис. 5).

Цілком обґрунтовано існуючу ситуацію з ввозом-вивозом капіталу на фондовому ринку України можна охарактеризувати як катастрофічну. Без подолання існуючих тенденцій не варто розраховувати ні на суттєві «інвестиційні прориви», ні на швидкий розвиток вітчизняного фондового ринку.

Разом з тим, за останні десятиліття емісійна стратегія вітчизняного бізнесу на глобальному ринку капіталів зазнала численних трансформацій. Фактично в ній можна виділити як періоди значних злетів, так і стрімкі падіння. Практично з 2013 року вітчизняні емітенти втратили будь-які можливості для розміщення власних фінансових інструментів на глобальному ринку капіталів, а цінні папери, які випущені раніше, значно втратили в ціні. На наш погляд, для відновлення позицій треба не менше 3-5 років, і тільки за умови, що випуски в цей період будуть здійснюватися потужними представниками вітчизняного бізнесу.

Висновки

Сформована в Україні на сьогодні економічна модель є однозначно слабко конкурентоспроможною в глобальному контексті. Суттєві деформації, що притаманні вітчизняній економіці, погіршують її інвестиційну привабливість як для іноземних, так і для національних інвесторів. Разом з тим, орієнтація на внутрішніх інвесторів об’єктивно не здатна поповнити дефіцит капіталу, який існує на сучасному етапі. Відповідно, на часі розробка заходів, спрямованих на суттєве покращення інвестиційної позиції України. Серед них насамперед треба виокремити:

1. Суттєве дерегулювання економіки, що дозволить знизити адміністративний тиск з боку державних органів на бізнес та суттєво скоротить корупційні прояви у бізнес-середовищі.

2. Реформа корпоративного сектору – в першу чергу через припинення діяльності «квазіпублічних» акціонерних товариств, які де факто реалізують стратегію «закриття» акціонерного капіталу, але де юре є публічними компаніями.

3. Концентрація торгівлі фінансовими інструментами на біржовому сегменті.

4. Формування передумов для зростання зацікавленості з боку корпоративного сектору у обігу цінних паперів на фондових біржах (в т.ч. – за рахунок суттєвого скорочення обсягів «тіньового» сектору економіки).

Список використаних джерел

1. Report for Selected Countries and Subjects [Electronic source]. IMF. Official site. – Режим доступу: https://www.imf.org.

2. Прямі інвестиції (акціонерний капітал) [Електронний ресурс]. Державна служба статистики України. Офіційний сайт. — Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua.

3. The Global Competitiveness Report 2015-2016 [Electronic source]. WEF. Official site. – Режим доступу: https:// http://reports.weforum.org.

4. Показники банківської системи [Електронний ресурс]. Національний банк України. Офіційний сайт. — Режим доступу: www.bank.gov.ua.

5. Васильчишин О. Б. Вплив банків з іноземним капіталом на фінансову безпеку банківської системи України/ О. Б. Васильчишин // Наука молода:

зб. наук. праць молодих вчених ТНЕУ. - 2016. - № 24. - С. 29-40.

6. Костогриз В. Інновації банків з іноземним капіталом у банківській системі України / В. Г. Костогриз // Науковий вісник Херсонського державного університету. Сер. : Економічні науки. - 2016. - Вип. 16(2). - С. 108-111.

7. Річний звіт НКЦПФР за 2015 рік [Електронний ресурс]. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Офіційний сайт. — Режим доступу: www. nssmc.gov.ua.

References

1. Report for Selected Countries and Subjects (2016), IMF, Official site, Electronic source, https://www.imf.org.

2. Pryami investytsiyi (aktsionernyy kapital) (2016), Derzhavna sluzhba statystyky Ukrayiny, Ofitsiynyy sayt, Еlektronnуy resurs, www.ukrstat.gov.ua.

3. The Global Competitiveness Report 2015-2016 (2016), WEF, Official site, Electronic source, https:// http://reports.weforum.org.

4. Pokaznyky bankivs’koyi systemy (2016), Natsional’nyy bank Ukrayiny, Ofitsiynyy sayt, Elektronnyy resurs, www.bank.gov.ua.

5. Vasyl’chyshyn, O. (2016), Vplyv bankiv z inozemnym kapitalom na finansovu bezpeku bankivs’koyi systemy Ukrayiny, Nauka moloda, # 24, рр. 29-40.

6. Kostohryz, V. (2016)б Innovatsiyi bankiv z inozemnym kapitalom u bankivs’kiy systemi Ukrayiny, Naukovyy visnyk Khersons’koho derzhavnoho universytetu, Vyp. 16(2). - Pp. 108-111.

7. Richnyy zvit NKTSPFR za 2015 rik, Natsional’na komisiya z tsinnykh paperiv ta fondovoho rynku, Ofitsiynyy sayt, Elektronnyy resurs, www. nssmc.gov.ua.

[Завантажити PDF версію]


Ключові слова:  капітал, ринок капіталів, глобалізація, акціонерний капітал, інвестиції, прямі іноземні інвестиції, акції, ринок акцій.

МАКРОЕКОНОМІКА

Вовк Євгеній
аспірант кафедри Фінансові ринки ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»




©  2001 - 2024  securities.usmdi.org