АЛЬТЕРНАТИВНІ ПІДХОДИ ДО УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ НЕБАНКІВСЬКИХ ФІНАНСОВИХ УСТАНОВ ТА МОЖЛИВОСТІ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ В УКРАЇНІ


У статті охарактеризовані основні підходи в управлінні активами не-банківських фінансових установ. Здійснено порівняльний аналіз підходів «обережної людини» та «обережного інвестора». Визначено можливість їх імплементації в практику діяльності небанківських фінансових установ в Україні в контексті реформи фінансового сектору.

Інвестиційні ресурси небанків¬ських фінансових установ (далі НБФУ) можуть стати каталізатором економічного зростання за умов їх достатнього обсягу та раціонального управління активами. Фундаменталь¬ним підходом до управління активами - це обмеження їх з боку регулятора, які на нашу думку, є прийнятними. У зв'язку з цим із портфеля видаляють¬ся деякі види активів, які вважаються надмірно ризикованими (з точки зору ринкового чи кредитного ризику). Втім, не враховується позиція самої НБФУ до цього питання. Раніше нами було досліджено ризики інвес¬тиційної діяльності НБФУ [1], які виникають внаслідок нераціонального управління активами, а також було визначено наслідки настання ризиків для безпеки їх діяльності [3]. Крім цього, було запропоновано змінити кількісні параметри дозволених регу¬ляторами розмірів активів НБФУ [3]. Втім, останньою світовою тенденцією в управлінні активами є заміна кіль¬кісного підходу на інші, що лежать в основі поведінкових фінансів (а вони, в свою чергу, є напрямком розвитку інституціональної теорії).

Серед них виділяють правило «обе¬режної людини» (розумної людини) і правило «обережного інвестора» (розумного інвестора) [4,с. 247]. Між іншим, реформою фінансового сектора також передбачено запровадження на законодавчому рівні правила «розум¬ного інвестора». Тому постає питання стосовно того, чи можливо застосо¬вувати такі підходи в українській практиці і чи впровадження такого стандарту не стане інституційною

пасткою. Тож дослідимо цей момент ретельніше - найкраще це можна спостерігати на прикладі діяльності НПФ.

Так, «обережна людина» імітує по¬ведінку розумного і обачного суб'єкта при здійсненні інвестицій. Тут метою теж може бути збереження основної суми. За цього підходу деякі класи активів, які вважаються надто ризи¬кованими, розглядаються як такі, що не придатні для вкладення коштів. Однак, на відміну від кількісного підходу, тут відсутня верхня і ниж¬ня межа інвестицій. «Обережний інвестор» працює зі співвідношенням ризику і віддачі всього портфеля на основі теорії портфельних інвестицій. Він не зосереджується на ризиковано¬сті окремих класів активів, тому тут управлінці фондів компанії можуть мати будь-які активи [5].

Від керівників НБФУ в обох ви¬падках вимагається діяти розумно або з обережністю (це є основою фі-дуціарних обов'язків), але в стандарті «обережної особи» немає вимог щодо наявності професійних знань у галузі інвестування, передбачається тільки те, що вони повинні отримувати та використовувати відповідні рекомен¬дації в управлінні активами. Правило «обережного інвестора» натомість пе¬редбачає наявність професійних знань в галузі інвестування у менеджерів НБФУ. Програмою пенсійних реформ вже передбачено детальніший розпо¬діл професійних учасників фондового ринку щодо управління активами в залежності від НБФУ, що, на наш погляд, є перспективним заходом з точки зору підвищення якості рівня знань менеджерів.

Так як ті НБФУ, які ми розгля¬даємо, мають різний характер їх діяльності, а, отже, різні підходи до управління ризиками. Це значить, що не можна пропонувати застосовувати однакові методи в управлінні для різних НБФУ. Ризик-менеджмент в кожній фінансовій установі має свою специфіку. Так, у банках та страхових компаніях головною метою є прийнят¬тя адекватних процедур ризик-ме-неджменту та дотримання нормативів капіталу (достатній капітал). Щодо

НПФ, то тут головним напрямком діяльності є зміцнення їх фінансової стабільності забезпечення зростання багатства бенефіціарів.

Інституціональний аналіз інвести¬ційної діяльності НБФУ, здійснений у попередніх розділах, свідчить про недоцільність відходу від кількісного підходу управління структурою акти¬вів, оскільки галузь є ще не зрілою. Та й у США, де власне було вперше у 1992 році запропоновано перехід до концепції управління активами «обережного інвестора», не в усіх штатах була прийнята ця концепція з огляду на її двозначність. Слід за¬значити, що підхід «обережної особи» з часом трансформувався у підхід «обережного інвестора». І у 2004 році така концепція була прийнята в 44 штатах, в 4 відмовилися її утверджу¬вати (Делавар, Луїзіана, Кентуккі та Джорджія). Рішення менеджерів пенсійних фондів порівнюються з рішеннями професіоналів у галузі ін¬вестування, а розумність трактується в фінансово-економічній площині, тобто у контексті максимізації дохо¬дів, скоригованих з урахуванням ри¬зику. Поняття розумного інвестора в США закріплено законодавчим актом «Uniform Prudent Investor Act», який регулює відповідальність КУА пен¬сійних фондів у галузі інвестування.

Вище ми описали принципову різницю між підходами «обережна людина» та «обережний інвестор». Разом з тим необхідно додати ще такі характеристики (Стандарти пруденці-йного інвестування), які і є основними перепонами у запровадженні остан¬нього підходу в зазначених штатах. Так, серед них назвемо такі:

S нема таких інвестицій, які за своєю природою є необдуманими («нерозумними»). Визначальними є цілі та потреби бенефіціарів (у не¬державному пенсійному забезпеченні - учасники НПФ, у страхових компа¬ній - страхувальники, у ІСІ - індиві¬дуальні інвестори). Це означає, що не активи визначаються як джерело ризиків, а саме мета та потреби бене-фіціарів. На наш погляд, такий підхід неприйнятний в українських реаліях, та перекладає усю відповідальність на

споживачів фінансових послуг. За та¬ких вимог він повинен мати високий рівень знань у інвестуванні, управлін¬ні ризиками тощо, що, в принципі, якось і нереально звучить;

S особа, що здійснює управління активами, не несе відповідальності за збитки окремих активів. Об'єктом управління є весь інвестиційний порт¬фель. З точки зору споживача такий підхід є нормальним, адже, не кожен індивідуальний інвестор має змогу слідкувати за тенденціями зростання/ падіння вартості активів. Та й гете¬рогенність та вимоги щодо диверси¬фікації портфеля ускладнюють цей процес. Крім того, обсяг інвестицій¬ного портфеля та його склад - явище не статичне, а динамічне, дослідити його без спеціальної підготовки досить складно. Тобто споживачеві фінансо¬вих послуг важливий результат, а не шляхи його досягнення. Тому вимога щодо відповідальності за весь порт¬фель є виправданою і вимагає від осо¬би, що здійснює управління активами НБФУ високого рівня професійних знань;

S нормативні акти, які передба¬чають кількісні обмеження у струк¬турі активів щодо типів інвестицій, повинні бути скасовані. Згідно стан¬дартів пруденційного інвестування об'єкти інвестування обираються пер¬соніфіковано в залежності від цілей бенефіціара. Утім, проблема криється у тому, що не існує конкретних кри¬теріїв придатності об'єктів інвестуван¬ня, лише до розгляду приймаються такі основні пункти: фінансове ста¬новище емітента, поточна структура інвестиційного портфелю, вимоги до доходу, податкове навантаження та толерантність до ризиків. Зазначимо, що при кількісному підході ці пункти також мають місце бути.

Країни, які спираються на пру-денційні принципи регулювання пенсійних фондів, зазвичай орієнто¬вані на правило «обережної особи». Відповідно до директиви ЄС «Про діяльність інститутів професійного пенсійного забезпечення і нагляд за ними» [6], рекомендацій Ради ОЕСР «Основні принципи ОЕСР з управлін¬ня активами пенсійного фонду» тощо.

Перехід до будь-якого стандарту чи-то «обережної особи», чи-то «обережно¬го інвестора» вимагає модернізації державного регулювання і нагляду у частині зміщення дотримання НПФ чинного законодавства у бік забезпе¬чення відповідності встановлених про¬цедур в НПФ пруденційній поведінці в її сучасному розумінні. Це робить слушною нашу пропозицію стосовно розробок методики оцінки ефектив¬ності діяльності тих осіб, які керують активами НПФ та інших ІСІ.

Зміна підходів вимагає також пе¬регляду взаємодії між регулятором і галуззю. Оскільки правила «обереж¬ної особи» та «обережного інвестора» за визначенням встановлюють тільки загальні норми поведінки, то для за¬безпечення їх дотримання та припи¬нення порушень потрібно їх офіційне тлумачення. Головну роль в цьому процесі, «...особливо в тих країнах, де немає достатнього досвіду викори¬стання цього принципу (в країнах, що використовують цивільний кодекс), відіграють регулюючі органи» [6].

У країнах, де прийняті принципи ОЕСР щодо корпоративного управ¬ління, передбачені і законодавчі норми (зокрема, рекомендації щодо мінімальних стандартів ризик-ме-неджменту з акцентом на архітектурі ризик-менеджменту пенсійного фонду та процедурах ризик-менеджменту); і правила підтримки платоспромож¬ності (достатності капіталу в тих випадках, коли це необхідно, тобто в пенсійних планах з визначеними виплатами та планах із визначеними внесками, що надають гарантії ви¬плат); моделі оцінки ризику, якими керуються наглядові органи у своїх діях, та на основі яких будується як дистанційний, так і виїзний моніто¬ринг (найчастіше використовується модель оцінювання ризиків VAR).

У деяких країнах вимоги до ри-зик-менеджменту стали частиною процесу ліцензування/реєстрації НБФУ, які повинні під час цієї проце¬дури представити план або внутрішнє положення з ризик-менеджменту. У світовій практиці відомий випа¬док, коли австралійський регулятор надав лише рекомендації відносно

ризик-менеджменту, що роз'яснюють модернізовані законодавчо встановле¬ні норми, і здійснив перереєстрацію фондів, відтак кількість останніх значно скоротилася, бо деякі установи не змогли підготувати або реалізувати план ризик-менеджменту.

Наглядова структура має бути ор¬ганізована відповідно до вимог, які розробляються органами нагляду. Як мінімум, повинні бути створені підрозділи, що спеціалізуються на вимірюванні та аналізі різних типів ризиків. Будуть також потрібні зміни в стандартах корпоративного управ-ління. При розбудові системи нагляду за діяльністю НПФ у відповідності до вимог стандарту «обережної особи», як орієнтир можуть бути використані «Основні принципи ОЕСР з регулю-вання професійних пенсій».

Впровадження пруденційних прин¬ципів управління пенсійними фонда¬ми зміщує акцент у засадах організа¬ції діяльності НПФ у бік поведінки та організації процедур і вимагає підвищення якості корпоративного управління фондом. Необхідна умова переходу до стандарту розумної особи - прийняття управляючими органами кінцевої відповідальності за діяль¬ність фонду.

Для відповідності стандарту «обе¬режної особи» управляючий орган пенсійного фонду повинен мати:

- стратегію та відповідну до неї систему ризик-менеджменту;

- ведення реєстру ризиків важли¬вих зовнішніх і внутрішніх ризиків, з якими стикається НПФ, визначати межі впливу та ймовірності ризику,

- детально опрацьований про¬цес, згідно з яким здійснюється ін¬вестиційна діяльність, включаючи встановлення належних внутрішніх перевірок і процедур, спрямованих на ефективну реалізацію та контроль процесу управління інвестиціями;

- кодекс ділової етики і політику врегулювання конфлікту інтересів для самого керівного органу та персоналу пенсійного фонду, а також для будь-якої сторони, якій делеговані опера-ційні функції;

- систему внутрішньої звітності та

аудиту.

Під час впровадження стандарту «обережної особи» особлива увага приділяється процесу інвестування акумульованих коштів. У відповідно¬сті з «Керівними принципами ОЕСР з управління активами пенсійного фон¬ду» інвестування пенсійних активів має здійснюватись з ретельним попе¬реднім аналізом, а також моніторин¬гом інвестицій і тих, кому передається функція інвестування.

Виходячи із аналізу підходів «обе¬режної людини» та «обережного ін¬вестора» можна зробити висновок, що запропонований програмою реформ фінансового сектору перехід до кон¬цепції «розумного інвестора» («обе¬режного інвестора») є неприйнятним в сучасних умовах. На наш погляд, незрілість галузі інвестування інсти-туційних інвесторів показує неготов-ність тотальної відміни кількісного підходу. До концепції «обережний інвестор», як свідчить зарубіжний досвід, приходять не зразу, а через впровадження «обережної людини». Натомість ми пропонуємо використо¬вувати змішаний підхід: кількісний + «обережна людина». Перший з них є зручним для регулятора для моні¬торингу дотримання інвестиційних нормативів, які є основними орієн¬тирами у ризик-менеджменті НБФУ. Другий передбачає виконання угод щодо євроінтеграції. Крім того, він забезпечує посилення вимог щодо осіб, які здійснюють управління ак¬тивами, а також змушує ради НБФУ брати участь в її ризик-менеджменті.

Тож, дотримання підходу «розум¬ного інвестора»/«обережного інвес¬тора», на наш погляд, може стати інституційною пасткою, що призведе до деінституціоналізації таких інсти¬тутів як НПФ та страхових компаній типу «лайф», оскільки принципи цьо¬го підходу є несумісними із сучасним інституційним середовищем інвести¬ційного ринку України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Поліщук Є.А.Нагорна О.В., Ю.В. Василишен. Ризики як чинники небезпеки інвестиційної діяльності небанківських фінансових установ /

Є.А. Поліщук, О.В. Нагорна, Ю.В. Василишен// Ринок цінних паперів.

- 2015. - №9-10. - С. 44-55

2. Диба М. І. , Бєгун А. В., Біло-

шицький О. В. Управління безпекою небанківських фінансових установ: колективна монографія / М. І. Диба, А. В. Бєгун, О. В. Білошицький та

ін. - К.: КНЕУ, 2015. - 486 с.

3. Поліщук Є.А. Обмеження ін¬вестиційної діяльності небанківських фінансових установ /Є.А. Поліщук,

Диба О.М., О.О. Свириденко // Збір¬ник НДФІ. - 2015. - №4 (73). - С. 52-60

4. Дідківська Л.І. Державне ре¬гулювання економіки / Л.І. Дідків-ська [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.library.if.ua/

book/72/5235/html

5. Тулубяк В.С. Державне регу¬лювання в сфері пенсійного забезпе¬чення: суть та необхідність здійснення / В.С. Тулубяк // Економіка та дер¬жава. - 2010. -№5. -С. 76-79

6. Сичова Л., Михайлов Л. Пру-денційний нагляд та інвестування пенсійних накопичень / Л.Сичова, Л.Михайлов. [Електронний ресурс]. Режим доступу:http://www.ufin.com. ua/analit_mat/sdu/099.htm

REFERENCES

1. Polischuk E., Nagorna O. and Vasilishen Yu. Riziki jak chinniki nebezpeki investicijnoi dijalnosti nebankivskih finansovih ustanov, Rinok tcinnih paperiv Ukraini, #8,

2015, s. 105-107.

2. Duba M., Begun A. and Biloshickij O. Upravlinna bezpekoju nebankivskih

finansovih ustanov, KNEU, 2015, 486 s.

3. Polischuk E., Duba O. and

Sviridenko O. Obmezhennia investicijnoi dijalnosti nebankivskih finansovih

ustanov, Zbirnik NDFI, 2015, #4, s. 52-60.

4. Didkivska L. Derzhavne reguluvannia ekonomiki, http://www. library.if.ua/book/72/5235/html.

5. Tulubiak V. Derzhavne reguluvanna v sferi pensijnogo zabebpechenna: sut ta neobhidnist zdijsnenna, Ekonomika

ta derzhava, 2010, #5, s. 76-79.

6. Suchova L. and Muhajlov L. Prudencijnij naglad ta investuvanna pensijnih nakopichen, http://www. ufin.com.ua/analit_mat/sdu/099.htm

[Придбати журнал]


Ключові слова:  

ФІНАНСОВІ ІНСТРУМЕНТИ

Поліщук Євгенія
к.е.н., ст. викладач кафедри банківських інвестицій ДВНЗ «КНЕУ ім. Вадима Гетьмана»




©  2001 - 2019  securities.usmdi.org