Причини та особливості застосування валютних опціонів в умовах обмеженості ресурсів

Похідні фінансові інструменти знижують витрати проведення фінансових операцій. За їхньою допомогою мінімізується об’єм первинних вкладень, які необхідно здійснити для придбання якогось активу. У конструкцію цих контрактів, як правило, закладається левередж, який дозволяє при збігу обставин мати прибуток, вкладати кошти менші, ніж об’єм первинних вкладень на момент купівлі контракту. Неабияка величина грошового потоку може залежати від одного або кількох параметрів, таких, як процентні ставки, курсова вартість акцій та ін.

Деривативи широко використовуються у біржовій торгівлі. До більш відомих похідних відносять опціони, ф’ючерси, форварди, свопи, а також структуровані векселі та цінні папери, що забезпечені заставою [5]. Їхні котирування визначають ціну основної сировини: нафти, газу, вугілля, електроенергії, а також фінансових складових – цінних паперів, валюти, дорогоцінних металів.

В Україні до найбільш відомих похідних можна віднести опціони. Вони впроваджуються в державі на біржових ринках. Зокрема, за 2005 рік на УФБ відбулося 39 торговельних сесій, під час яких було укладено 143 угоди з купівлі-продажу 6,9 млн. опціонів на загальну суму 258,4 млн. грн. [11], хоча статистика МВФ не зафіксувала жодного фінансового деривативу на теренах країни [12].

Досліджуючи використання валютних опціонів у країні, можна зазначити, що, в основному, їх розглядають в теоретичному плані. У роботах під редакцією Мозгового О.М. [3], Ющен-

ка В.А., Міщенка В.І. [9] та інших відображено основні поняття та категорії, методики необхідних розрахунків застосування деривативів і, зокрема, валютних опціонів. На практиці валютні опціони застосовуються тільки НБУ у міжнародних розрахунках, хоча в країні прийнято відповідні нормативні та інструктивні матеріали, що дозволяють використовувати валютні опціони. Але досконалого дослідження світової практики застосування валютних опціонів в умовах обмеженості ресурсів недостатньо, хоча в державі фінансово-кредитні установи займаються валютними операціями. При цьому інвестори, які вкладають кошти в активи за кордоном або займаються експортно-імпортними операціями, несуть додатковий ризик, пов’язаний із коливанням валютного курсу. Згідно з класифікацією, його відносять до валютних ризиків. Цей вид ризику пов’язаний зі зміною валютних курсів, тобто з втратою купівельної спроможності валюти. Через це він безпосередньо залежить від розриву в часі між терміном укладання угоди та моментом платежу.

Валютним ризикам притаманне широке коло факторів, крім суто економічних. Вони можуть бути й іншої природи, наприклад, такі як [7]:

· ризик валютно-обмінних операцій (ризик конвертованості валют);

· трансферний валютний ризик - імовірність (погроза) втрати внаслідок впливу факторів невизначеності ...

[Завантажити PDF версію]