ОЦІНКА ПАРАМЕТРІВ ВЕКСЕЛЯ – ОСНОВА МЕТОДИКИ ВИЗНАЧЕННЯ ВЕКСЕЛЬНОГО РЕЙТИНГУ

В сучасних умовах характерною рисою вітчизняного вексельного обігу є його інформаційна непрозорість. Існування зазначеної проблеми істотно знижує привабливість такого фінансового інструменту, як вексель. Векселедавці розкривають певну інформацію про свою діяльність та фінансовий стан, проте такі дані, як правило, є безсистемними та можуть бути серйозно запізнілими. Інформаційна прозорість векселедавця (емітента), його відкритість є важливим аспектом, оскільки наявність інформації дозволяє значно знизити рівень ризи-

ків. Заходом, покликаним забезпе-

чити зростання рівня інформаційної прозорості векселедавців, а відтак й вексельного обігу в цілому, має стати запровадження повноцінної системи рейтингування векселів, яка на сьогоднішній день не діє.

Аналіз останніх досліджень із цієї проблеми

Питаннями теорії і практики вексельного обігу займаються вчені різних країн: казахські (Т. Батіщєва [3]), російські (В. Зверєв [4]), білоруські

(В. Тарасов [13]) та інші дослідники. У вітчизняній економічній науці вагомий внесок в дослідження проблеми розвитку вексельного обігу зробили науковці: А. Аваков [5], С. Гуткевич [6], А. Демківський [7], Ю. Лисенков [8], Ю. Мороз [10], С. Мошенський [11],

Т. Руденко [12] та інші вчені-економісти. Однак не дивлячись на значну науково-методологічну базу, питання вексельного рейтингування залишається на низькому рівні розробки, що потребує подальших досліджень у цьому напрямі. Разом з тим, відсутність діючої системи вексельних рейтингів (про що вже йшлось) ще раз свідчить про актуальність таких досліджень.

Практикою вітчизняних рейтин-гових агентств уже напрацьовані певні методологічні аспекти визначення рейтингів. Наприклад, визначенням рейтингів активно займаються агентство «Кредит – рейтинг», Українське агентство фінансового розвитку тощо. Проте, як свідчать результати досліджень, рейтинги переважно присвоюються юридичним особам у розрізі підприємств, банків, страхових компаній. Що стосується боргових інструментів, то переважно здійснюється рейтингування таких боргових інструментів, як облігації. Таким чином, як правило, оцінюється суб’єкт, а фінансовий інструмент – вексель фактично не береться до уваги.

У вітчизняній економічній науці вперше до проблеми розвитку вексель-

ного обігу шляхом розробки системи рейтингування векселедавців звернулась І.П. Мігус [9], проаналізувавши методику рейтингування векселедавців, яка враховує кількісні та якісні аспекти. Проте, на нашу думку, така методика є обмеженою, що пояснюється її виключною зосередженістю на оцінці суб’єкта господарювання, тобто здійснюється аналіз фінансового стану суб’єкта і жодним чином не береться до уваги сам борговий інструмент – вексель. Отже, знов – таки оцінюється суб’єкт, а власне фінансовий інстру-мент фактично ігнорується. Хоча вексель як фінансовий інструмент ...

[Завантажити PDF версію]