ДИВІДЕНДНА ПОЛІТИКА ПІДПРИЄМСТВ ДЕРЖАВНОГО СЕКТОРУ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ


В статті розглянуто результати роботи податкових органів з взаємодії з платниками; оцінено їхній вплив на ефективність сплати податків та вказано основні чинники, що ускладнюють цей процес; визначено напрями вдосконалення взаємовідносин між податковими суб’єктами в контексті психологічних та етичних складових.

Дивідендна політика, безперечно, є одним із найбільш дискусійних питань сучасного фінансового менеджменту макрорівня. Існують навіть цілі наукові напрямки та школи, основним об’єктом дослідження яких є формування та розподіл прибутку підприємства. Більше того, вказані дискусії знаходять своє продовження у прагматичній площині – вибір кількісних параметрів дивідендів, форм їх виплати, встановлення впливу дивідендної політики на вартість компанії розглядаються багатьма менеджерами як важливий чинник успішної політики у сфері джерел фінансування.

Зазначимо, що в Україні інтерес до теоретичних та прагматичних аспектів дивідендної політики існує в досить своєрідному ракурсі. Зважаючи на характеристики національної моделі корпоративного управління (з поступовим збільшенням частки крупних акціонерів), нерозвиненість організованого ринку цінних паперів, існування значного «тіньового» сектору економіки, серед управлінців домінує своєрідний «залишковий» підхід до дивідендних виплат. Дивіденди розглядаються менеджерами та власниками акціонерних товариств виключно в контексті одного з багатьох можливих варіантів отримання доходу від власності, без «прив’язки» до ринкової вартості підприємства.

В той же час існує своєрідний механізм реалізації дивідендної політики в державному секторі економіки, який, в першу чергу, орієнтується на задоволення фіскальних потреб держави. Отже, держава, фактично, знаходиться на іншому «полюсі інтересів» щодо дивідендів відносно інших акціонерів. Інший значний потенційний прошарок акціонерів, які зацікавлені у стабільних дивідендних виплатах, – індивідуальні інвестори, в переважній більшості не мають можливостей реально впливати на рішення українських корпорацій.

Саме зважаючи на подібні диспропорції, необхідність їх подолання, дослідження прагматичних та теоретичних аспектів дивідендної політики є актуальним та своєчасним.

Світова фінансова наука має цілий ряд без перебільшення яскравих робіт в галузі корпоративного фінансування та дивідендної політики. Зокрема, можна відзначити праці М. Міллера, Ф. Модільяні, С. Росса, У. Шарпа. Р. Брейлі, С. Майерса, Дж. Ван Хорна та ін.. На вітчизняних теренах це питання досліджували І. Бланк, О. Вінник, М. Грідчина, В. Євтушевський, А. Поддєрьогін, В. Суторміна. Втім, незва-жаючи на значну кількість робіт, дивідендна політика так і не має чітких та однозначних рекомендацій, особливо, для підприємств державного сектору економіки. Тому мета статті – обґрунтування методичних та практичних рекомендацій щодо дивідендної політики підприємств ...

[Придбати журнал]


Ключові слова:  

ТЕОРІЯ

Прасолов Ігор
народний депутат України

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

©  2001 - 2018  securities.usmdi.org