ЕВОЛЮЦІЯ ВЕКСЕЛЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ВЕКСЕЛЬНОГО ОБІГУ В УКРАЇНІ
У статті досліджено генезис та процес становлення векселя як фінансового інструменту, проаналізовано вексельний обіг в Україні та визначено роль векселя на сучасному етапі побудови розвинутих ринкових відносин.
В умовах побудови ринкових відносин в Україні вексель став одним з інструментів подолання неплатоспроможності підприємств, зростання обіговості оборотних коштів, підвищення ділової активності суб’єктів підприємницької діяльності, альтернативним джерелом залучення інвестиційних ресурсів тощо. Однак сьогодні роль цього фінансового інструмента змінилась під впливом структурної перебудови економіки та розгортання кризових явищ в системі господарювання країни.
Слід відзначити, що у науковій літературі немає єдиного підходу до визначення економічної сутності векселя. У своїх працях вчені розглядають дане питання, виходячи з того, яка з функцій векселя є дотичною до об’єкту дослідження. У різні роки до теми характеристики змісту та особливостей векселів звертались такі вітчизняні автори, як В. М. Малюк, Ю. М. Лисенков, А. В. Демківський, В. І. Павлов, О. Б. Аваков, А. М. Мороз, С. З. Мошенський, О. М. Єфімов, С. О. Гуткевич, М. Д. Корінько, О. М. Петрук, В. Л. Чесноков та інші.
Потреба узгодження поглядів різних науковців на сутність векселів, а також необхідність у поглибленому вивчення сучасних тенденцій вексельного обігу в Україні визначають актуальність теми дослідження. Очікується, що в ході написання статті буде розкрито зміст векселя як особливого фінансового інструменту, а також ідентифіковано чинники, під впливом яких перебуває сучасний вітчизняний ринок векселів.
Сьогодні в українській та зарубіжній літературі немає єдиного розуміння сутності поняття «вексель». Це зумовлено складністю вексельних відносин та відсутністю в законодавстві України чіткого визначення даного поняття.
Вексель походить від німецького слова «wechsel», що в перекладі означає «обмін». Перші згадки про вексель датовані XVI-XVII ст. в працях камбістів - Б. Стракка, С. Скаччіа, Р. Туррі, на думку яких вексель не слід розглядати як винахід окремого народу, адже він був там, де здійснювались торговельні операції. Надалі дослідження, присвячені векселю, продовжились і на початку XIX ст. виникла перша теорія походження векселя, яку розробив Ф.-А. Бінер (1787-1861). Відповідно до неї, родоначальниками векселя стали італійці. Це пояснюється насамперед тим, що тоді Італія була великим торговельним центром. Окрім того, в цій країні винайшли бухгалтерський облік, і перші автори, які писали про вексельні операції (камбісти), також були італійцями. Таким чином, уся вексельна термінологія (акцепт, індосамент, жиро, аваль, трасант, трасат, римеса, авізо) походить з італійської мови [1, с. 77-78]
Надалі популяризація векселя як кредитно-розрахункового інструмента сприяла узаконенню процесів його обігу у різних країнах.
Англійське право відносить вексель за його юридичною природою до так званих «оборотних документів». «Оборотним документом» є письмове ...
[Завантажити PDF версію]
Ключові слова: |
БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ
Диба Олександр
к.e.н., доцент кафедри банківських інвестицій
Петренко Ірина
асистент кафедри банківських інвестицій ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»
|
